11. ДІВЧИНКА-СЛУЖНИЦЯ, ЯКА ЗАВЖДИ ГОВОРИЛА ПРО БОГА

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

11. ДІВЧИНКА-СЛУЖНИЦЯ, ЯКА ЗАВЖДИ ГОВОРИЛА ПРО БОГА

«Нааман, начальник війська арамійського царя, був великим чоловіком у свого пана, і поважаний, бо через нього дав був Господь перемогу араміям. Був він чоловік хоробрий, але прокажений. Одного разу арамії зробили наскок і забрали з Ізраїльської землі у полон маленьку дівчинку і вона служила в жінки Наамана. І сказала вона своїй пані: “От як би мій пан звернувся до пророка, що в Самарії! Той вигоїв би його від прокази.” Пішов Нааман до свого пана й оповів йому: Так і так, мовляв, говорить дівчинка, що з Ізраїльської землі. Арамійський цар і каже: “Іди, я пошлю листа до ізраїльського царя.” Вибрався він, узявши з собою 10 талантів срібла, 6 000 шеклів золота й 10 перемін одежі, і приніс ізраїльському цареві листа. А в ньому стояло: “Як прийде до тебе цей лист, то знай, що я послав до тебе мого слугу Наамана, щоб ти вигоїв його від прокази.” Як прочитав ізраїльський цар листа, то роздер на собі одежу й каже: “Хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що це він мені присилає вигоїти чоловіка від прокази! Глядіть лишень, він певно шукає тільки зачіпки до мене!” Довідавсь Єлисей, Божий чоловік, що ізраїльський цар роздер на собі одежу, і послав до царя сказати: “Чого ти роздер на собі одежу? Нехай прийде до мене й взнає, що є в Ізраїлі пророк.” От і прибув Нааман із своїми кіньми та колісницею й зупинився коло дверей хати Єлисея. Вислав до нього Єлисей слугу й звелів сказати: “Іди та викупайся сім раз у Йордані, і тіло твоє знову стане чистим.” Розгнівався Нааман і відійшов, кажучи: “Я був певний, що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове ім'я Господа, Бога свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу. Хіба дамаські ріки, Авана та Фарфар, не ліпші, ніж усі ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись у них і стати чистим?” І, обернувшись, пішов геть у гніві. Слуги ж його приступили до нього й заговорили до нього так: “Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити щось важке, хіба ти не зробив би? Оскільки ж більш, коли він тобі сказав: Викупайся, і будеш чистий.” Пішов він, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий. І повернувся він з усім своїм почетом до Божого чоловіка, а прибувши, став перед ним та й каже: “Тепер я зрозумів, що нема Бога на всій землі, тільки в Ізраїлі. Тож прийми гостинець від свого слуги.” Єлисей же каже: “Так певно, як живе Господь, в якого я стою на службі: не прийму нічого.” І хоч як той наполягав, він не хотів брати. Тоді Нааман сказав: “Коли не хочеш, то дозволь, нехай мені, слузі твоєму, дадуть землі, скільки можуть повезти 2 мули, бо твій слуга не приноситиме більш ні всепалення, ні жертви іншим богам, крім Господа. Одне тільки нехай Господь простить твоєму слузі: коли мій пан піде в храм Ріммона, щоб там поклонятися, і обіпреться при тому на мою руку, так що з ним і я припаду до землі в храмі Ріммона, як він припадатиме там до землі, нехай Господь простить це твоєму слузі.” Єлисей сказав йому: “Іди в мирі!” І той відійшов від нього, (і пройшов) добрий шматок дороги. Аж ось Гехазі, слуга Єлисея, Божого чоловіка, подумав собі: “Мій пан пощадив цього арамія Наамана й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, я побіжу за ним і візьму щонебудь від нього.” І побіг Гехазі навздогін за Нааманом. Побачив Нааман, що він біжить, скочив йому назустріч із колісниці та й питає: “Чи все гаразд?” Той відповів: “Усе. Послав мене мій пан тобі сказати: Саме оце тепер прийшли до мене з Ефраїм-гори два хлопці з пророчих учнів. Тож дай для них, будь ласка, один талант срібла та дві переміни одежі.” А Нааман сказав: “Зроби мені ласку: візьми 2 таланти.” Та й упросив його й зав'язав 2 таланти срібла у 2 мішки, і 2 переміни одежі, та й віддав те двом своїм слугам, і ті понесли поперед нього. Дійшов Гехазі до горба, взяв усе від них, склав у себе в хаті й відпустив людей, і ті пішли. Як же він увійшов і став перед своїм паном, Єлисей спитав: “Звідки, Гехазі?” А той: “Твій слуга не виходив нікуди.” А Єлисей сказав йому: “Хіба мій дух не був при тому, коли той чоловік зійшов із своєї колісниці тобі назустріч? Оце ти забрав гроші: візьми також городи, оливні сади, виноградники, овець, волів, слуг і слугинь; але й проказа Наамана вчепиться до тебе й до твоїх потомків назавжди.” І вийшов той від нього білий, як сніг, від прокази.» (2 Цар. 5).

«Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» (Ді. 1, 8).

«Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та хто-небудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру.» Ти віруєш, що Бог один? - Добре робиш. І біси вірують, та тремтять. Хочеш знати, безглуздий чоловіче, що віра без діл не приносить плоду? Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина? Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність», і він був названий приятелем Божим. Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом? Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.» (Як. 2, 14-26).

  Дев’ятсот років до Різдва Христового...

Офіційно в Єрусалимі панує мир. Але воїни сирійського царя ще іноді нападають на Ізраїль, щоб захопити полонених.

Одного разу, як військову здобич, вони вивезли до Сирії молоду єврейську дівчину. Їй було не більше п’ятнадцяти років. Її ім’я? Це не так важливо. Чи не тому відступає воно на другий план, щоб все, мовлене про неї, справляло таке сильне враження?

Вона стає служницею у жінки одного воєначальника. Нааман – здібний, впливовий, має багатий військовий досвід і тому користується великою повагою у царя.

Можливо, молитви її богобоязких батьків чи її особисте прохання допомоги у Бога стали причиною того, що не зважаючи на полон, дівчинка, можливо, продана на ринку рабів у Дамаску, потрапила до добрих людей.

Та у Наамана велике нещастя. Вражений, він виявляє, що в нього проказа. Це найжахливіша хвороба, яка тільки може спіткати людину. Через неї він повинен стати ізгоєм в суспільстві. Єврейський Закон про таких людей говорив: «Хворий на проказу носитиме подерту одежу, (ходитиме) з розпущеним волоссям, він покриє підборіддя й гукатиме: Нечистий! Нечистий! Доки його недуга, він буде вважатися нечистим, бо він справді нечистий; насамоті мусить жити; геть поза табором буде його оселя» (Лев. 13, 45-46). Смерть – неминуча, хоча чекати її доведеться, можливо, багато років, аж поки вона, як милосердний визволитель, порятує стражденного від самотності і болю.

Мабуть, Нааман знає, що його чекає.

Можливо, що очікувати дня смерті доведеться багато років. Але для дружини, його друзів, царя, цієї дівчини він скоро перестане існувати. Цьому не зарадить ні цар, ні переможні трофеї.

Він буде блукати поза містом. Він повинен попереджати кожного, хто до нього наблизиться, що підходити небезпечно.

Нааман і його дружина намагалися якнайдовше приховувати цю хворобу. Але вона так швидко прогресувала, що це вже ставало неможливим. І дівчинка дізналася про цю сумну новину.

Горе, яке вона переживає, як полонянка і невільниця, не зробило її жорстокою. Віра в Бога, яку плекали  з дитинства у батьківському домі, береже її. Вона живе в мирі і злагоді зі своїми господарями і відчуває прихильність до них. Вони також довіряють їй.

Труднощі? Але з ними потрібно звертатися до Бога. Невже ці люди не знають, що Бог має на землі пророка Єлисея? Її батьки дуже шанували його.

«От як би мій пан звернувся до пророка, що в Самарії! Той вигоїв би його від прокази».

Всього декілька слів. Але рідко буває, що слова, сказані якоюсь людиною, мають такий вплив на іншу людину. Замість постійних думок про смерть, знову пробуджується надія на життя. Жінка сприймає слова дівчини серйозно, і чоловік теж вважає їх достатньо важливими, щоб повідомити про це царя. Нааман квапливо збирається в дорогу. Він готує дарунки і вирушає з караваном у Самарію, до пророка Єлисея.

Нааман повертається додому здоровим. Зцілилася не тільки його шкіра і стала чистою, як у малої дитини. Сталися глибинні зміни. Щось зрушилось у його серці. Після того, як він повернувся, стало відомо: Нааман довірився Богові Ізраїля.

Про дівчинку, життя якої відображено декількома словами, ми більше нічого не знаходимо. Але дві риси, характерні для неї, ми запам’ятаємо.

По-перше: вона повинна  була бути зразковою помічницею в домашньому господарстві, дівчиною, яка вправно виконувала свою роботу.

„Твої справи свідчать самі за себе", - сказав хтось. Це ніби сказали про неї. Вона жила набагато раніше і не могла чути заклику апостола Якова: доведи свою віру ділами. І все-таки вона виконує саме те, до чого закликав апостол. Все, що вона робить, характеризує її з найкращого боку, тому її слова мають вплив. Усі серйозно сприймають її пораду.

По-друге: її сором’язливість не може примусити її мовчати. Вона не думає: «Я занадто молода і не маю впливу, хто мене послухає?»

Дівчина бачить горе людини і вірить, що Бог Ізраїля допоможе їй, що Він зцілить хворого. Про це вона говорить просто, без натяків. Результат дивовижний. Перед Нааманом і його рідними відкривається нове життя. Пізніше, майже через тисячоліття, Ісус скаже Своїм учням: «І будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді. 1, 8). Свідчити – означає говорити іншим, що пережив, почув і побачив. І з цього ми повинні почати в «Єрусалимі» - в нашому особистому найближчому оточенні.

Якщо хтось чинить саме так, Бог надає його словам зміст, а за ними буде Його благословення. Хто так свідчить, здобуває можливості, про які він ніколи не думав.

Два речення з сімнадцяти слів принесли людині нове життя, його родині - надію, його царю - допомогу. Декілька слів привернули увагу до Бога Ізраїлевого і принесли Йому славу.

Словами, які Дух Святий повелів записати, дівчинка звертається до нас і після своєї смерті. Те, що вона зробила, ніколи не зітреться з історії.

Вона говорить небагато; не більше, аніж вона знає. Але вона свідчить, що через свою віру, яка вже стала реальністю, хоче бути корисною усім оточуючим. Цим її слова запалюють і надихають людей. Ось так може статися, що проста дівчина-служниця, добра помічниця в домашньому господарстві стає особою, навколо якої все обертається.