1. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ» НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН «ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

1.      ЄВА - ПРАМАТІР УСІХ ЖИВИХ

„ І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі." (Бут. 1, 27-28).

„ Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього." І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка." Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися." (Бут. 2, 18-25).

„ З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?" Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете"."І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло." Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: "Де ти?" Той відповів: "Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався." Він же сказав: "Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?" Чоловік відповів: "Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв." Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ти це наробила?" Жінка відповіла: "Змій обманув мене, і я їла." Отож Господь Бог сказав до змія: "За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту." А жінці сказав: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою." Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох." Тоді Адам дав своїй жінці ім'я Ева, бо вона була мати всіх живих." (Бут. 3, 1-20).

Єва в захопленні від того, що бачить. Вона не може відвести погляду...

Все, що її оточує, бездоганне.

Природа, яку вона споглядає, зовсім нова і свіжа.

Повітря, яким вона дихає, прозоре і чисте.

Вода, яку вона п'є, найчистіша.

Кожна тварина, яку вона зустрічає, живе з іншими в цілковитій злагоді.

Її подружнє щастя досконале, і спілкування з Богом – повсякденне свято. Єва має все, про що тільки може мріяти людина.

Раптом вона чує голос: „ Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?"

„Як же це так, - замислюється раптом вона, - чому я раніш не помічала, яке прекрасне дерево, що стоїть в середині раю? Чому ж тепер мені здається, що все моє щастя залежить від його плодів? Адже якщо покуштувати щось таке принадне, це може принести тільки насолоду..."

Вона цілковито захоплена цим. Тому не помічає, як спокушається на порушення слова Божого, як бере під сумнів любов Божу.

Вона не знає, що змій, з яким вона розмовляє, це – сатана (Од. 20, 2; 2Кор. 11, 14). Він спокусник і душогуб від початку створення світу (Ів. 8, 44). Його єдина мета - увести людей в оману (1Петр. 5, 8). Він не цитує слова Божі дослівно. Він трактує їх своїм чином.

Його бунт проти Бога мав би застерегти її, щоб більше не прислухатися до його слів. На цій стадії спокуси ще можна уникнути падіння (Як. 4, 7). Єва в небезпеці, але повинна була б мати волю протистояти спокуснику, не дати сатані жодного шансу.

На жаль, вона розпочала розмову з сатаною. Вона не тільки слухає його, але й відповідає йому. І це початок її падіння.

Подібно до диявола, вона перекручує слова Божі, мовлячи: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: «не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете».

До Божих слів вона додає «не доторкайтесь», хоча про це Бог нічого не говорив. Попередження про смерть за злочин втрачає свій сенс, бо вона сумнівається у правильності цих слів.

Сатана виграв першу битву. Жінка ніби слухає його - і це його ще більше заохочує. Він говорить про Бога так, ніби Бог хоче володарювати над людьми, тим самим відбираючи у них щастя.

«Вмерти? - глузує він. - Ти не помреш, ти будеш щасливіша, ніж ти могла б собі коли-небудь це уявити. Ти будеш подібна до Бога».

Бажання незалежності і непокора вирішують її долю. Відтоді, як вона почала розмову з сатаною, їй вже важко йому протистояти (Еф. 4, 27).

Те, що принадне для очей і бажане її серцю, бере її рука. Вона занадто піддалась владі сатани, щоб протистояти спокусі - і сталося неминуче: вона вкушає плід.

Але з цього гріх тільки почався. Спокушена жінка сама стає спокусницею. Вона зваблює іншого. Її чоловік грішить разом із нею.

Без будь-якого заперечення він бере у неї плід і їсть.

У цей час вона з жахом помічає, що все її життя повністю змінилося.

Творіння Бога були настільки досконалими, що Він Сам був задоволений ними (Бут. 1, 10. 12. 18. 21. 25). І все ж чогось не вистачало до тих пір, аж поки не була створена Єва.

І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього». Тільки після того, як чоловік і жінка були створені, побачив Бог, що все, що Він створив, було «дуже добре» (Бут. 1, 31).

Єва була створена рукою Божою. Вона була у всьому схожа на Адама, але відрізнялась від нього статтю.

Як людина, вона мала розум. Так само, як і її чоловік, вона мала особисте ставлення і відповідальність перед своїм Творцем. Так само, як і чоловікові, Бог визначив їй певні обов'язки. Завдяки своїй особливості, вона теж повинна володіти землею. Щодо чоловіка вона створена так, що доповнює його і поділяє з ним життя. Її організм створений так, що передача дару життя стала, саме завдяки жінці, можливою. Хоч Єва і створена після Адама, але вона від початку мала місце в Божому плані. Єва без чоловіка ніщо, так само, як чоловік - ніщо без неї (1Кор. 11, 11-12).

В шлюбі вона підкоряється йому (Еф. 4, 27). Адам створений Богом для впорядкування життя. Бог не приймає безпорядку й хаосу. В Пресвятій Трійці Син стоїть не нижче від Отця (Ів. 5, 18) і не поступається Йому (1Кор. 11, 3). В сім'ї дружина, по суті, рівна чоловікові (Гал. 3, 28), але в своїх діях вона покірна йому так, як Ісус Богові. Божому порядку відповідає таке становище, коли жінка покірна чоловікові. Тільки тоді, коли чоловік і жінка разом, вони можуть утворити подружню пару. Для кожного подружжя характерне щось своє. Це не сума двох окремих істот - створюється нова єдність. Божий намір полягає в тому, щоб подружжя жило в цілковитій злагоді. Вони одна плоть. Їх союз повинен ґрунтуватись на взаємній повазі та любові (Еф. 5, 33).

Єва розчарована і відчуває, як гірко її обмануто.

Спочатку вона помітила це щодо Адама. Раптом вони відчули сором одне перед одним. Вони почуваються беззахисними. Їхній захист зруйновано.

Вони помітили, що не розуміють одне одного, і їхні відносини вже не можуть бути такими безпосередніми і щирими, як раніше. У них з'явилася потреба чимось прикритися.

Тоді ж Адам і Єва зауважили, що вони голі не тільки одне перед одним, але й перед Богом. Їхня незайманість зникла. Близькі взаємини з Богом були порушені.

Замість того, щоб стати подібними до Бога, як обіцяв їм сатана, вони налякалися Бога і сховалися від Нього. Бог входить у їхнє жахливе становище. Він бере на Себе ініціативу по відновленню спілкування з ними.

З якою любов'ю Бог наближається до них! Він їх не звинувачує, а тільки запитує. Він дає їм можливість визнати свою провину і гріх. Але цього вони не роблять.

Коли Бог звинувачує Адама (Рим. 5, 12-14), що він, як голова сім'ї, вчасно не перешкодив гріху, то Адам перекладає провину не лише на Єву, але й на Бога.

«Жінка, яку ти дав мені...» Це звучить так, ніби він звинувачує Бога, що саме Бог дав йому таку дружину. Єва виправдовується не кращим чином. Вона перекладає свою провину на змія. Якби вона була чесною, то повинна була б щиро визнати, що добровільно послухалася його поради. Змій її спокусив, це правда, але згрішила вона з власної волі. Єва зазнала поразки під час першого ж випробування, коли від неї вимагалося тільки те, щоб вона з любові покорилася Богові як творіння Творцеві.

В розмові з Богом Єві відкривається її жахлива провина.

Був проклятий не тільки чудовий Едемський сад, але й уся земля. Терня й будяки буде тепер родити земля, - кардинально ідучи всупереч благословенню третього дня творіння (Бут. 1, 11-12).

Тваринний світ, над яким вони раніше панували, також покараний. Вовк з овечкою тепер не пастимуться мирно. Пануватиме влада переможця.

І рай, в якому вони могли б вічно щасливо жити, миттєво стає для них втраченим. Вони повинні поспішно залишити його, щоб їм, як грішним людям, не з'їсти плоду з дерева життя і не перебувати вічно в своєму гріховному стані (Бут. 3, 22-23).

Єва, що була останнім і завершальним творінням Бога, своїм непослухом зруйнувала щастя людей і тварин не тільки свого покоління, але й усіх наступних.

Майбутнє стає безрадісним. Зруйновані всі зв'язки, що єднали світ із Богом.

Страждання і біль затьмарюють її материнську радість. Через гріх її чоловік тепер буде панувати над нею. Радість споглядання: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла» (Бут. 2, 23) відтепер стали історією і спогадами.

Хоча в час падіння вони відразу не померли, та смерть вже є дійсністю, фактом. Вони тепер – смертні люди.

Але гіршою від тілесної смерті – смерть духовна, їхня розлука з Богом (Бут. 2, 17; Еф. 2, 1). Вона з'явилася відразу ж. Єва відчуває це і глибоко вболіває.

Коли Єва тримає на руках свого першого сина, Каїна, то для неї вже позаду самотня, важка пора вагітності. Вона була першою жінкою на землі, якій не було з ким поділитися своїми почуттями, адже вона не мала ні матері, ні сестри, ні подруги. Не було жінки, яка могла б порадити їй, допомогти під час пологів.

Це незвичайне відчуття - стати матір'ю, ніколи не зазнавши дитинства.

Тому не дивно, що саме за таких обставин вона повертається до Бога. „ Я придбала людину з Господньої ласки" (Бут 4, 1), - говорить вона і з втіхою дивиться на свою дитину.

Адже в усякому горі є промінь світла. Бог не тільки Адама і Єву покарав за їхній гріх. Найбільше був покараний змій. Йому було сказано, що він буде знищений потомством Єви.

Чи сподівається і чекає вона, що дитина па її руках - передбачений Месія?

У будь-якому разі вона - втілення віри. Віри в те, що яка грішна людина не є, вона може повернутися до Бога. Єва вірить, що Бог дає людині нові можливості, якщо вона, незважаючи па всю зневіру в собі, вирішує звернутися до Бога.

Єва в розпачі, коли вона бачить в дорослому Каїні, що народила грішну людину. Її син стає братовбивцею.

Тільки тоді вона до кінця збагнула страшні наслідки свого вчинку. Вона повинна передати смерть - духовну і тілесну - кожній людині, народженій від неї (Рим. 3, 10-12. 23; 6, 23). Жодна людина пне зможе жити так безвинно, як колись жила вона. Кожна буде грішити. Не тільки за власним бажанням, але і з внутрішнього примусу. Кожна, без винятку, буде вести безперервну боротьбу з добром і злом, тому що вона грішна людина, яку гріх відділяє від Бога. Сатана знову і знову буде пробуджувати в ній найгірші пристрасті й бажання.

Сатана буде намагатись заманити людину в пастку. Кожного разу, коли поступаємось плоті, ми звершуємо гріх і наступає смерть (Як. 1, 14-15).

Ізраїльському Народу, як нащадкам Єви, доведеться зазнати багато горя, як, наприклад, під містом Аї, коли ослухалися Божого наказу (Іс. Нав. 7-8).

Всі покоління людей будуть, подібно до Єви, прагнути того, що принадне для очей і втішає самолюбство (1Ів. 2, 16). Сатана буде намагатися так само, як він це зробив з Євою, підбурювати кожного проти Бога, намовляти до невдячності, щоб людина згрішила, як і сам він згрішив через свою гордість (Іс. 14, 12-15).

Аж через багато тисячоліть Ісус Христос спокутує гріх на хресті (1Ів. 2, 2), а Його жертва уможливить кожному знову повернутись до Бога (Ів. 1, 12-13). Але навіть і кращі серед християн будуть помічати, що вони схильні до зла, хоча і прагнуть добра (Рим. 7, 15-19). Тільки Ісус Христос доведе, що людина здатна протистояти спокусі, якщо вона вірна Слову Божому, якщо не закриває свої вуха на голос Божий, не є глухою. Латиною «глухий» - це «сурдо», а «цілком глухий» - «аб-сурдо». Навіть невіруюча людина вчинки, або ж слова грішника називає абсурдними, тобто вчинками людини цілковито глухої на Божий голос і на Божу волю.

І кожна людина повинна остерігатися, щоб не брати приклад з Єви, через яку гріх прийшов у світ, коли вона дозволила сатані посіяти в ній сумніви щодо Слова Божого і Його любові.