21. ЛІДІЯ - ЖІНКА-КУПЧИХА, В ЖИТТІ ЯКОЇ ПЕРШЕ МІСЦЕ НАЛЕЖИТЬ БОГОВІ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду, женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі.

Филип. 3, 13-14

21. ЛІДІЯ - ЖІНКА-КУПЧИХА, В ЖИТТІ ЯКОЇ ПЕРШЕ МІСЦЕ НАЛЕЖИТЬ БОГОВІ

«Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь, звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті. Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.» (Ді. 16, 11-15).

«Вони, вийшовши з в'язниці, зайшли до Лідії і, побачившися з братами та втішивши їх, вийшли» (Ді. 16, 40).

У Филиппах, суботнього дня, одна азіатська жінка поспішає за місто, до річки, де збиралися на молитву віруючі.

Филиппи – велике місто в Македонії (нині - північна Греція). Торгове місто між Егейським і Адріатичним морями є вузловим пунктом, через яке Середній Схід мав зв'язок з Європою завдяки римській дорозі (Via Egnatia).

Лідія – видна  жінка. Вона має власне підприємство, яким сама керує. Вона продає кармазин – дорогу  тканину, що виготовляється на її батьківщині, в місті Тіятир, в Малій Азії, і продає її в Филиппах князям та багатим людям.

Лідія користується пошаною. Вона живе у великому домі і має прислугу. Торгівля приносить їй великі прибутки, тому що її кармазин ціниться і в Греції, і в Римській державі і скрізь має збут. Лідія - мудра, освічена жінка. Свою роботу вона виконує цілеспрямовано та енергійно. Завдяки цій роботі вона має контакти з багатьма людьми. Вона - самостійна жінка, у неї цікаве життя.

Але робота - не головне в її житті. Незважаючи на те, що вона дуже зайнята, вона знаходить час для більш важливого. Поклоніння Аполлону її не задовольняє, як багатьох її співвітчизників. Вона вклоняється живому Богу, і для цього вона завжди має час, незважаючи на зайнятість. Вона знає, що їй потрібна Його допомога, Його провід, і тому поспішає до того місця, де відбудеться молитва.

Сьогодні зібралося небагато людей. Прийшли тільки жінки. Мабуть, в Филиппах жило мало чоловіків-юдеїв, бо для того, щоб мати синагогу, треба, щоб було не менше десяти чоловіків. Тому, що немає синагоги, жінки проводять богослужіння просто неба.

Сьогодні несподівано до них завітали гості. Це вчені люди: апостол Павло, великий євангелист і місіонер, і його супутники - Сила, Лука та Тимофій, які прибули із Троади.

Спочатку Павло мав інші плани: він хотів йти до Вітинії. Але Дух Ісусів не дозволив йому. Павлові з'явилося видіння, і було сказано, щоб він негайно йшов в Македонію (Ді. 16, 9). Тому він тепер і був тут, серед цих жінок.

Він розповідав про Бога, Який послав Свого Сина на землю, щоб примирити з Собою людей, щоб прокласти міст через прірву, яку гріх створив між людиною і Богом. Він пояснює, як через віру в Ісуса Христа стає можливим примирення з Богом, вічне життя і нове майбуття. Лідія уважно слухає і всім серцем сприймає почуте.

Цар Соломон колись сказав про серце: «Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б'ють життя джерела» (Прип. 4, 23).

Серце Лідії відкрите для Бога. Але вона прагне більш глибокого переживання віри. Блез Паскаль колись сказав, що Бог в кожній людині створив вакуум, який може заповнити тільки Він Один.

Знання Лідії про Бога неглибокі, вона не знає Його як свого Отця в Ісусі Христі. Але її серце довіряє Богові, і Він легко може відчинити його, бо воно доступне Його Слову. Та ініціативу повинна  проявити вона. Бог робить перший крок до людини і чекає, щоб людина зробила другий крок. На це Він не забариться їй відповісти.

Зерно Слова Божого в серці Лідії падає на добрий ґрунт і наслідком цього є великий врожай. Вона повірила в Ісуса Христа і стала християнкою. Тому вона хоче негайно підтвердити свою віру Хрещенням. Кожний повинен знати, яка вона тепер щаслива. Приймаючи Хрещення, вона цим без слів свідчить: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з'єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння» (Рим. 6, 3-5).

Новонавернена, вона навертає інших  до Христа. Хто, як не її домашні, першими беруть з неї приклад? Вони чують Слово і теж стають християнами. І вони також підтверджують свою віру хрещенням. Виникла перша християнська община в Филиппах. Павлові більше не потрібно питати себе, чому саме він мав негайно йти в Македонію. Відроджуються люди. Це - перші християни в Європі. Через Лідію Євангеліє приходить в нову частину світу. В наступні століття її приклад наслідуватимуть тисячі людей. Так само, як і вона, вони будуть приймати Христа і свідчити про Нього наступним поколінням.

Ентузіазм Лідії в служінні Богові дає добрі наслідки. Завдяки цьому кількість християн швидко збільшується, і так вона стає засобом для виконання Божого плану.

При створенні світу Бог наказав людям і тваринам розмножуватися і заселяти землю. Як сказано в Біблії, вони повинні були утворювати плід за родом їхнім. Так само, як у рослин, що розсівають насіння, витоки життя були в насінні.

Коли Ісус Христос говорив Своїм учням про принесення плодів, Він мав на увазі людей, які, приймаючи Його Слово, повинні прийти до духовного життя. Християнин може духовно помножуватися, навертаючи інших до Христа. І це робить Лідія. Для неї бути християнкою - це значить: свідчити своїм життям, що вона хоче і служить Христу. Вона не стала ні монахинею чи катехитом. Вона продовжує торгувати і виправдовує значення свого імені «Лідія», що значить «схиляти». Лідія віддає своє майно, свою торгівлю і себе для служіння Христу. Вона запрошує апостола Павла й інших місіонерів жити у неї. Це свідчить про те, що вона приймає свою віру серйозно. Всі бачать, як приязно вона ставиться до апостолів. І вона не соромиться цього. Навіть тоді, коли апостоли Павло і Сила, побиті й зранені, приходять із в'язниці, де їх незаконно утримували, Лідія вважає за честь запросити їх до себе. І про це знають усі мешканці міста.

Бог хоче, щоб християни відчиняли свої оселі для інших і служили іншим тим, що вони одержали від Нього. Вони повинні бачити себе домоуправителями майна, яке Він довірив їм. Якщо вони так будуть приймати людей, то згодом, на свій подив, вони помітять, що часто, навіть не відаючи того, гостинно приймали ангелів. Про це міг би розповісти Авраам. Лідія теж чинить так, хоча Святе Письмо говорить про це небагато. Лідія відтоді не належить собі, стає засобом і зброєю служіння Євангелію. Надалі Лідія буде продавати кармазин для слави Божої. В її житті перше місце належить Богові.

Потім ми бачимо, що Лідія не тільки в торгівлі, а й в місіонерському служінні займає ключову позицію. Із торгового міста, яке розташоване у вузловому пункті багатьох шляхів сполучення, швидко розходяться вісті. Тепер з її дому возиться не тільки кармазин. Разом з ним подорожує Євангеліє. Жінка, яка могла поділитися своїми переконаннями з домашніми й апостолами, мабуть, мала успіх і в своїх торговельних контактах. У неї все було гаразд.

Через декілька років Павло напише з римської в'язниці послання общині филипп'ян. Можливо, ця община збиралася в домі Лідії. Він думає і про неї, коли говорить про жінок, які допомагали йому в боротьбі за Євангеліє.

Це безперечно вірно, що Лідії було багато довірено. Тому вона може бути дійсним доказом того, що Бог може вчинити з людиною, яка надає Йому перевагу в своєму житті.