18. МАРІЯ ІЗ ВИТАНІЇ – РОЗУМНА ЖІНКА, ЯКА ВИБРАЛА НАЙКРАЩЕ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

Довірливий Господь до тих, які його бояться, і свій завіт дає їм знати.

Пс. 25, 14

18. МАРІЯ ІЗ ВИТАНІЇ – РОЗУМНА ЖІНКА, ЯКА ВИБРАЛА НАЙКРАЩЕ

«Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.» Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились - не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив. Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.» (Ів. 12, 1-11).

«Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”» (Лк. 10 , 38-42).

Марія непомітно заходить до кімнати, підходить до Ісуса і опускається біля Його ніг.

Єдиним порухом руки вона поправляє свій довгий одяг, щоб упевнитися, чи тут пляшечка з дорогоцінним миром, яку вона ховає в його складках.

Її прихід не завадив гостям. Вони, як і раніше, продовжують розмову.

Місце біля Ісуса належить їй. Вже й раніше присутні бачили, як вона сиділа в ногах у Ісуса та слухала Його.

Тимчасом, як чоловіки вечеряють і розмовляють, Марія згадує, як Ісус із Своїми учнями вперше завітав до них. Тоді Він назавжди увійшов у її життя і тільки Він зміг так цілковито змінити його. Все почалося з того, що Він подарував їм Свою дружбу. Це було нове, невідоме переживання. До цього часу вони знали, що між чоловіком і жінкою повинна бути велика відстань. Адже юдейські чоловіки у своїй щоденній молитві дякують Богові за те, що Він не створив їх язичниками, рабами чи жінками. Ісус зовсім інший. Для Нього немає ні чоловіка, ні жінки, бо головне для Нього - людина.

Він приділяє жінці багато уваги і надає їй такі можливості, яких вона раніше не знала. Він ставить її на нове, більш значиме місце.

Тому в Його присутності Марії так добре, що вона не зважає на чоловіків, котрі уважно слухають Христа.

Коли вона чує Його слова, у неї з'являється нове бажання: служити Богові. Завдяки словам Христа їй стає зрозумілою ціль і мета її життя. Зростає впевненість: я створена для Бога, я живу по Його Волі. Це надає її життю змісту і нових перспектив. Так в спілкуванні з Христом вона відчуває все це. Це - ціль її життя, це - її покликання. Вона відчуває голод по Його Слову. Людині недостатньо задовольняти тільки свої тілесні потреби. Її серце повинно прагнути Слова Божого. Її надихають Його слова, і вона хоче більше знати про Нього, тому й вирішує: буду служити Йому наскільки це в моїй силі. І це знайде своє виявлення в добрих справах, які вона чинитиме, дякуючи Богові.

Марія дивиться на чоловіків, потім її увагу привертає Марта, яка прислуговує Вчителю та іншим гостям. «Марто, - думає вона, - і для тебе Господь зробив дуже багато». Марта - найбільш практична поміж ними. Її любов до Господа проявляється в діяльності. Марта - жінка, яка блискавично мислить, сміливо діє, на противагу своїй сестрі Марії, яка має мовчазний характер, зосереджений у собі.

Дивно, що Ісус розуміє і любить обох жінок, незважаючи на те, що в них такі відмінні вдачі. Погляд Марії зупиняється на Лазарю, який сидить поруч із Вчителем.

Вона не може надивитися на брата. Яке це диво, що він живий!

До самої смерті вона не забуде тієї миті, коли Ісус голосно покликав: «Лазарю, вийди сюди!» (Ів. 11 ,43).

Їй соромно за те, що колись вона з Мартою ніяк не могли зрозуміти, чому Вчитель не прийшов відразу, як тільки їхній брат захворів. Його відсутність вони переживали з більшим болем, ніж втрату брата. Ще ніколи вони не почували себе такими самотніми.

Лише пізніше вони зрозуміли, якими вони були короткозорими, і як мудро діяв Ісус – згідно волі Свого Отця. Воскресіння Лазаря не тільки привернуло до себе загальну увагу, але й принесло Богові славу. Саме через це багато людей увірували в Ісуса.

Христос дбає про славу Божу і про спасіння людей. Йому ж це додало нових труднощів. Ненависть юдейських первосвящеників до Нього ще більш зросла. Воскресивши Лазаря, Вчитель підписав свій власний смертний вирок. Ще шість днів - і буде свято Пасхи.

Чи спадає пелена з її очей, коли вона думає про це? Чи відчуває і знає її серце те, що Ісус сьогодні прийшов попрощатися. Як і весь народ, Він готується до свята Пасхи, яке наближається...

Частини картини, які вона не могла зіставити, з’єднуються.

У в Храмі повинна пролитися кров не тільки тварин, щоб були прощені гріхи її народу. Ще більша жертва буде принесена в околицях Єрусалиму – Ісус помре. Не один раз вона чула розмови, що Він буде страждати... Вона думає про ненависть до Нього юдейських священнослужителів, яка, здається, наближається до кульмінаційного моменту. Ісус - Агнець Божий, Який візьме на себе гріхи не тільки Свого народу, а й всього світу.

Дружба з Богом тільки для тих, хто боїться Його. Тільки з ними Він ділиться тайнами своїх обітниць.

Щодо цього, Марії багато чого стало зрозуміло, відтоді як вона слухає Його слова. Вона розвинула здатність вникати в духовний світ, розуміти речі, на які люди не звертають уваги.

Слово Боже, віра і діяння нерозривно пов’язані одне з одним. Марія повинна довести це.

В ній зростає бажання зробити щось приємне для Ісуса. Вона хоче засвідчити Господу - можливо востаннє - свою вдячність. Пригладжуючи руками одяг, вона стискає маленьку пляшечку з нардовим миром, яку сховала там, і приймає остаточне рішення. Нардове миро дуже дорогоцінне. За одну таку маленьку пляшечку мира робітнику потрібно було майже рік працювати.

Головним чином бальзам застосовували на похоронах. Але вона намагається не думати про це. Марія хоче вшанувати живого Господа, а не мертвого. Саме тепер вона хоче щось зробити для Нього.

Свій план вона виконує швидко, ніби боїться, що хто-небудь перешкодить їй або не вистачить часу. Вона довела свою любов не словами. Та чи й можна словами передати всю повноту почуттів? Наші найпотаємніші думки легше передати поглядом чи жестом, аніж словами.

Про присутніх Марія зовсім забула. Вона думає тільки про Господа. З любов'ю вона обтирає Його ноги своїм волоссям. Тут вона помічає, що розмови стихли. Тільки пахощі бальзаму наповнили кімнату.

Вони проникають скрізь, і тепер увесь будинок наповнився ними.

Це і видає Марію, яка хотіла непомітно вшанувати Вчителя, і раптом вона - в центрі уваги. Всі побачили, що вона зробила.

Те, що було приємним для Вчителя, стало предметом заздрощів для Юди Іскаріотського. Його зауваження дошкульне: «Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?» Інші, мабуть, теж подумки підтримали його.

Звичайно, це - непогана ідея. Але турбота Юди про бідних є лицемірством. Він ліпше поклав би ці гроші в калитку, яку носив при собі. Тут би вони знадобилися для нього самого.

Знову добрі наміри Марії витлумачуються невірно. Так само, як і тоді, коли вона, захоплена словами Ісуса, була звинувачена Мартою у лінощах.

Але Ісус знає, чому вона так вчинила. Тоді Він сказав: «Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї». Тепер він говорить: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені».

Марія єдина розуміє, що час перебування Його на землі закінчується, і тому те, що ми робимо для Нього, важливіше за все.

Ісус не тільки захищає її, Він її хвалить: «Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...»

Спілкування з Ісусом збагатило її духовно. Вона стала жінкою, яка бачить тайни Божі і точно знає, що їй робити і коли.

Слова Вчителя не тільки розкривають її характер. Вони показують, як Бог ставиться до неї. Його найвища похвала належить людині, для якої є важливим Його Слово і яка діє за цим Словом.

Такій людині можна не боятися критики оточуючих. Їй не потрібно ховатися, коли її осуджують. Бо вона має найкращого Захисника, Який тільки може бути, - Самого Ісуса. Знову Марія не осуджується. Навпаки, в цей момент Ісус зводить їй пам'ятник кращий, ніж із сталі і бронзи, який не зруйнує час.

«Поправді кажу вам: де тільки це Євангеліє проповідуване буде в цілому світі, - на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!»

Пахощі нардового мира проникли через весь світ до сьогоднішнього дня. Тисячі, мільйони людей звеличують її. Вона стала прикладом для всіх, тому що зробила, що змогла.

Марія – розумна жінка, яка вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.