14. ЄЛИСАВЕТА – ЖІНКА З СИЛЬНИМ ХАРАКТЕРОМ І ДОБРА СУПУТНИЦЯ У ЖИТТІ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

14. ЄЛИСАВЕТА – ЖІНКА З СИЛЬНИМ ХАРАКТЕРОМ І ДОБРА СУПУТНИЦЯ У ЖИТТІ

«Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” (Лк. 1, 24-25).

«Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.” І мовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я. Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.” Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого. Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним» (Лк. 1, 39-66).

Євангелист Лука змальовує Єлисавету, як жінку, яка варта уваги.

Вона - дружина священика. А священики могли брати дружину тільки з бездоганною репутацією, бо інакше споганилося б їхнє святе звання.

Єлисавета – саме така жінка.

Вона не тільки у шлюбі зі священиком, але й сама – з роду Ааронова.

В Євангелії сказано: «Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно». Цими словами євангелист Лука поруч із Захарієм ставить і Єлисавету. Вона - жінка, про яку ніхто ніколи не сказав поганого слова, яка не тільки наслідує свого благочестивого чоловіка, але має особисте духовне життя. Її хвалять за її ставлення до Бога.

Вона більше служить Богу душею, аніж за буквою закону. А це багато про що свідчить!

Але її бездітність для неї самої є сумною загадкою. В сьогоденні безпліддя також є болючою раною для подружжя, а в старозавітні часи – це був знак ганьби і сорому. Часто безпліддя ототожнювалось з прокляттям для жінки внаслідок невірності: «“Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чиясь жінка зійде на манівці й спроневіриться йому, і хтось інший зляжеться з нею так, що чоловік про те не знає, бо вона осквернилась потайки і нема свідків проти неї, саму ж її не впіймано на вчинку, і як охопить його дух ревнощів і заходиться він ревнувати свою жінку, чи то справді осквернилась вона, а чи ні, то той чоловік приведе свою жінку до священика й принесе ради неї дар, десятину ефи ячмінної муки; він не литиме олії на неї і не кластиме до неї ладану, бо це офіра за ревнощі, офіра на спомин, що нагадує провину. Нехай священик звелить їй приступити і поставить її перед Господом. Потім візьме святої води у глиняну посудину, візьме й пороху, що на долівці у храмині, та й вкине його у воду. Отже поставить жінку перед Господом і, відкривши їй голову, покладе їй на руки поминальну офіру, тобто офіру за ревнування; а сам триматиме в руці гірку воду, що наводить прокляття. І заклинатиме жінку священик і казатиме їй: Якщо не лежав ніхто з тобою, і якщо ти, бувши за твоїм чоловіком, не зійшла на манівці нечистотою, то будь непошкоджена від цієї гіркої води, що наводить прокляття. Якщо ж ти, бувши за твоїм чоловіком, зійшла на манівці й осквернила себе, і лежав хтось із тобою, окрім твого чоловіка, то тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів'яло твоє лоно і опух живіт твій. Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів'яло. - А жінка відповість: Амінь, амінь. І запише священик ті прокляття на аркуші та й змиє їх гіркою водою, і подасть жінці напитися гіркої води, що наводить прокляття, щоб вона ввійшла в неї для гіркости. Потім священик візьме з руки жінки офіру за ревнування і поколихає нею перед Господом, і принесе її до жертовника, і візьме жменю з офіри як кадило та й пустить димом на жертовнику, а потім дасть жінці напитися води. А як дасть їй води напитись, то, коли вона осквернила себе і спроневірилася своєму чоловікові, то станеться, що вода прокляття увійде в неї у всій своїй гіркоті, і опухне живіт у неї, і зів'яне лоно в неї, і стане вона проклята серед своїх людей.» (Числ. 5, 12-27)

Також як Єва і кожна юдейська жінка, вона сподівалася стати матір'ю Месії.

Вона і її чоловік вже були в похилому віці, але дитини в них так і не було, хоча вони щиро її хотіли.

Чи продовжує вона молитись, щоб Бог послав їй дитину?

Чи вона думає, що Бог не приймає її молитву? Чи змирилася із своєю долею?

Життя сповнене несподіванок і для Єлисавети, а не тільки для матерів Ісаака, Якова та Самуїла, які після довгих років чекання подарували своєму народу величних синів.

І ось, коли її чоловік за порядком своєї черги служив перед Богом, то випав йому жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

Відтоді починається новий період життя для нього і Єлисавети.

Гавриїл, особливий вісник Божий, стоїть перед ним і говорить: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан».

Це винагорода за довге чекання. У Захарії і Єлисавети народжується син. Бог зглянувся на неї, зняв її наругу між людьми, і нове життя увійшло в їхню тиху оселю. Тупіт дитячих ніг і радісний дитячий сміх порушують тишу.

Але Бог має намір зробити ще більше.

Нова будучина настане для усього юдейського народу. Дитина Єлисавети не така, як інші. Вона буде людиною, присвяченою Богові, яка наверне багато синів Ізраїля до Бога. І про нього Ісус засвідчить, що він - найбільший між народжених жінками: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього» (Мт. 11, 11).

Перед світом відкриваються нові перспективи. Після народження Йоана прийде благословення, яке пошириться не тільки в його країні і серед його народу, але й в усьому світі. Йоан буде посланцем Бога, що приготує шлях для майбутнього Месії.

«Захаріє, бо твоя молитва вислухана». Не тільки твоя молитва про дитину, але й твоя молитва про Месію.

Як людина може збагнути таке раптове щастя?

Захарія, здається, не здатний на це. Він просить знамення, і це стає для нього роковим. Дев'ять місяців він не може сказати ані слова. Все, про що він хотів розповісти, він писав.

Саме тепер ми бачимо велику віру Єлисавети: вона зовсім не збентежена фантастичною звісткою. Хоча вона не чула її так, як її чоловік, від неземного Божого вісника. Вона дізнається про це зі слів, які її чоловік написав на дощечці.

Чи Єлисавета так тісно спілкується з Богом, що розуміє Його голос, як тільки Він заговорить? Чи має вона більшу віру, аніж її чоловік? Цього ми не знаємо.

«Жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан», - сказав ангел Гавриїл.

Йоан! Його ім'я подібне до звуку труби: «Бог милостивий!»

Бог Сам визначив йому ім'я. Кращого імені ніхто не зміг би вигадати.

Єлизсавета думає про це в той час, коли це диво здійснюється в ній. П'ять місяців вона таїлася.

Чи їй неприємно, що оточуючі дізнаються про її стан (вагітність)? Можливо і так. Чи це здивування Божим дивом? Він знову показує, що для Нього немає нічого неможливого. Його вірність безмежна.

Бог визначив їй і Захарії особливу дитину, але вони повинні були виждати час. І ось ця пора прийшла, бо мав народитися Ісус Христос. Єлисавета повинна народити особливу дитину, яка стане пророком Всевишнього і буде ходити перед Господом, щоб дорогу йому приготувати.

Терпіння Єлисавети було суворо випробувано, але тепер її чекає нагорода. їй притаманні спокій і володіння собою, які допомагають їй - в її похилому віці - подолати раптову зміну долі. Хоча Єлисавета реагувала з більшою вірою, аніж її чоловік, але все ж ми не бачимо у неї ані найменшого почуття переваги над чоловіком, ми не чуємо жодного слова докору, ми не бачимо ніякої поблажливості щодо нього. Вони в шлюбі рівні. Вона і тепер - гарна дружина, яка допомагає чоловікові в усьому.

Єлисавета не тільки за своїм походженням благородна, але й за вдачею благородна й самостійна.

Після народження сина її сусіди й родичі обговорюють, яке ім'я дати дитині. Згідно з традицією йому повинні дати ім'я батька, але Єлисавета рішуче відхиляє це. Вона не піддається умовлянням близьких і залишається вірною Богові.

Рішуче і твердо вона мовить: «Ні, він зватись буде Йоан».

Єлисаветі притаманні й інші риси, а саме: покірливість і скромність.

Це особливо видно тоді, коли під час вагітності її відвідує Марія. Єлисаветі заздрість не властива.

Вона не говорить про себе, а всю увагу приділяє Марії. Вона відразу визнає її як благословенну Богом. Тут немає значення, що вона стара, а Марія - молода, бо вона - мати Йоана, який приготує дорогу синові Марії, Еммануїлу, Самому Месії... Саме в цьому велика різниця між ними.

Єлисавета розуміє це, і тому вона така смиренна й лагідна, що їй можна позаздрити. Вона не ревнива і з радістю називає зовсім молоду жінку „Матір'ю Господа мого" і „благословенною між жінками".

Все це чинить в ній Дух Святий. Дев'ятикратний плід Духа, який Павло визначить пізніше, живе в ній: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал. 5, 22-23).

Перш ніж Марія розповіла про своє велике щастя, Єлисавета вже знає, що сталося. В Дитині, яка ще не народилася, вона впізнає свого Господа і вклоняється Йому. В цей час здригнулася з радості дитина в лоні її, ніби бажала привітати Господа, Якому потім буде служити в смиренні. І жінка, яку багато років зневажали за бездітність, стає пророчицею.

«Щаслива та, що повірила! - говорить вона юній Марії. - Бо здійсниться сказане їй від Господа».

Три місяці майбутні матері жили разом: жінки, які засновують історію вічності.

Як багато вони розповіли одна одній, скільки разом раділи та працювали, як це звичайно роблять молоді й старі жінки.

Але в центрі - розповідь Луки про те, що Бог зробив і що ще зробить.

Не дивно, що всі сусіди й люди Юдеї говорять про Йоана: «Що воно з того хлоп'яти буде?» І рука Господня була з ним.

Настане пора нових сподівань. І Богу потрібна Єлисавета, жінка з сильним характером і великою вірою, яка повністю віддана Йому. Мир, самовладання, вірність, терпіння, смиренність - це плоди Його Святого Духа, так само, як любов, доброта і милосердя. Ці всі чесности притаманні Єлисаветі. Таких жінок Бог може використати для великих цілей.

Така дружина - добра супутниця у житті.