22. ПРИСКИЛЛА - СПІВРОБІТНИЦЯ В ПРОПОВІДІ ЄВАНГЕЛІЯ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

22. ПРИСКИЛЛА - СПІВРОБІТНИЦЯ В ПРОПОВІДІ ЄВАНГЕЛІЯ

«Після цього Павло вийшов з Атен і прибув до Корінту. Він тут знайшов одного юдея, на ім'я Акила, родом з Понту, що прибув недавно з Італії, і Прискиллу, його жінку, - бо Клавдій був звелів усім юдеям вийти з Риму; - і він пристав до них. А що він був того самого ремесла, то перебував у них і працював, бо ремесло їхнє було - намети виробляти. Щосуботи ж вів бесіди в синагозі й переконував юдеїв та греків. Якже прибули з Македонії Сила та Тимотей, Павло запопадливо взявся за слово, засвідчуючи юдеям, що Ісус є Христос. А що вони противилися і хулили, він обтрусив свою одежу й до них мовив: «Кров ваша хай впаде на голову вашу! Я - чистий; віднині піду між поган.» І, вийшовши звідтіль, пішов у господу до одного на ім'я Тит Юст, який був богобійний, а його дім був сумежний синагозі. Крисп, голова синагоги, увірував у Господа з усім своїм домом, та й багато корінтян, чувши (слово), увірували і христились. Уночі ж Господь сказав до Павла у видінні: «Не бійся, говори лиш, не мовчи, бо я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, щоб тобі завдати лиха, бо я маю багато людей у цім місті.» І він перебув рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого. Коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї однодушно піднялись проти Павла й привели його на суд, кажучи: «Цей проти закону намовляє людей шанувати Бога.» І як Павло хотів відкрити уста, Галліон сказав до юдеїв: «Якби йшлося про якусь кривду чи якийсь злочин, я б вислухав вас, юдеї, як воно й слушно. Коли ж ведуться суперечки про слова й імена та про закон ваш, - самі глядіть. Не хочу бути я суддею у цих справах.» І прогнав їх із суду. Тоді всі греки схопили Состена, голову синагоги, і заходились його бити перед судом. А Галліонові було про те цілком байдуже. Павло ж, перебувши там ще доволі днів, попрощався з братами і відплив у Сирію, а з ним Прискилла й Акила. Він остриг собі голову в Кенхреях, бо мав обіт. Прибули вони в Ефес, і він зоставив їх там, а сам, увійшовши в синагогу, диспутував з юдеями. І коли ці просили зостатись у них довше, він не згодився, але, попрощався з ними, мовивши: «Я знову до вас повернуся, як на те воля Божа», - і відплив з Ефесу. Зійшовши в Кесарію, він пішов, щоб привітати Церкву, та й пішов у Антіохію. І перебувши там деякий час, він рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів. Один юдей, на ім'я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, бесідував і навчав точно про Ісуса, дарма, що знав тільки хрищення Йоана. Отож, він сміливо почав говорити в синагозі. А почувши його Прискилла й Акила, взяли його до себе й точніше виклали йому путь Божу» (Ді. 18, 1-26).

«Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган; вітайте також їхню домашню Церкву.» (Рим. 16, 3-5).

«Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою.» (1 Кор. 16, 19).

Історія до нашого часу зберегла її ім'я - Прискилла. Це свідчить, що вона була особливою, визначною жінкою. Це можна вивести і з факту, що її ім'я вживається перед іменем її чоловіка Акили.

Яким щасливим і цікавим не було б їхнє життя, але йому настав кінець, коли в п'ятдесяті роки нашої ери кесар Клавдій вигнав усіх юдеїв із Рима. Прискилла й Акила збираються в дорогу до своєї батьківщини в Малій Азії і прибувають до Корінта.

Здається, що нічого радісного у їхньому житті більше не буде. Але за Божим планом їх чекає нове, цікаве, повне переживань життя. Та про це вони поки що не знають.

Правда, в Римі вони змушені були залишити свій маєток, друзів, але вони мають одне одного, а це - найважливіше. Їхній шлюб - взірець для інших, бо як подружжя вони створили гармонійну пару. Про них не можна сказати те, проти чого Павло застерігав пізніше легковажних коринтян: «Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою?» (2Кор. 6, 14)

Тут ми бачимо союз двох людей, які у вірі та інших життєво необхідних питаннях дивно злилися в одне ціле. Вони тільки-но прибули до Корінта, там був і Павло. Він помітив їхні особливі здібності і хоче розділити з ними своє життєве покликання - проповідувати Євангеліє.

Як справжні юдеї, вони усі втрьох вивчили ремесло. Навіть вчені і багаті юдеї навчали своїх дітей якому-небудь ремеслу. Можливо, вони думали: «Хто не вчить свого сина ремеслу, той вчить його бути злодієм»? Чи не довів насправді Ісус із Назарета, що заняття ремеслом - це почесна справа?

Ремесло зв'язує подружжя із апостолом Павлом. Всі троє вміли робити намети. Вони не тільки працюють, але й живуть разом. Павло знав, що краще за все можна навчити людину, якщо щоденно бути з нею разом. Так само, як Ісус, він старанно готує своїх майбутніх співробітників. Тому він оселився у них в домі. Коли на невеличкому відкритому робочому місці, що займає всього декілька квадратних метрів, - таке і сьогодні ще зустрічається на Середньому Сході - овечі шкури в їхніх вправних руках переробляються в потрібний для наметів матеріал, вони розмовляють. Павло, перш за все, розповідає про Ісуса, що Він - Месія, Спаситель світу.

Вони щоденно чують Слово Боже і вчаться жити згідно з ним.

Прискилла спрагло все сприймає, як і її чоловік. Вони живуть з апостолом Павлом, моляться з ним, а в суботу йдуть разом в синагогу, де він звіщає Добру Новину (Євангелію). Коли у нього труднощі, вони допомагають йому і готові покласти за нього життя.

Прискилла й Акила єдині не тільки у вірі і в ремеслі, вони єдині і в дружбі з апостолом Павлом. Що значить це для ап. Павла, якому до цього так не вистачало любові та уваги, ми дізнаємося пізніше з того факту, що він не забуває, незадовго до своєї смерті, привітати їх в листі.

Життя Павла, яке Прискилла знає детально, справляє на неї таке ж враження, як і його слова. Вона хоче стати його послідовницею. Апостол народів св. Павло наочно вчить, що значить слідувати за Христом.

Життя ортодоксальних євреїв ґрунтувалося на Старому Заповіті. Але те, що вони взнали про Ісуса Христа, про те, що Дух Святий хоче здійснити в серцях людей, абсолютно  змінює їхнє життя і відкриває великі перспективи.

Коли через півтора року ап. Павло вирішує покинути Корінт і вирушити до Сирії, то в Корінті залишається утворена з його допомогою християнська спільнота.

Акила й Прискилла разом з ним їдуть до Ефеса. Незважаючи па прохання віруючих юдеїв, апостол залишається там ненадовго. Він прямує далі, в Кесарію.

Тепер видно, які наслідки принесло його спілкування з Акилою та Прискиллою. Апостол Павло більше не потрібний в Ефесі, бо учні можуть замінити його. Його служіння тут продовжується через них. Це виявилося тоді, коли з Олександрії прийшов красномовний проповідпик-юдей Аполлос.

Палаючи духом, він переконливо говорив людям про Ісуса. Те, що він проповідував, було правильним, але багато чого із Євангелія він не знав.

Прискилла й Акила, почувши, що його проповідь Євангелія закінчується на Івановім хрещенні, розповіли йому про дальшу дорогу Господню. Він нічого не знав про смерть і воскресіння Ісуса Христа. Він, здається, нічого не чув про Зіслання  Святого Духа.

Вони не погордували Аполлосом через його недостатню обізнаність з Євангелієм, а поставилися до нього з повагою: запросили його до себе додому і в бесіді з ним докладно пояснили йому Євангеліє.

Святе Письмо про це говорить небагатослівно. Але уважно читаючи, можна добачити служіння Прискилли і її характер. Прискилла так делікатно і тактовно говорить з цим чоловіком, що він, вчеиий, здібний і багатообіцяючий проповідник, охоче слухає цю жінку.

Прискилла - сильна особистість, вміє володіти собою і має вплив на людей. Чи не тому чоловіки, з якими вона разом працює, так поважають і цінують її?

Що вона і Акила розповідають Аполлосу? Звичайно те, чого вчив апостол Павло. Вони на підставі Святого Письма доводять йому, що Ісус – це  обіцяний Месія, Христос.

Ця звістка швидко поширилась по всьому світі. Апостол Павло пізніше так пише про це своєму „сину" Тимофію: «А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити.» (2Тим, 2, 2).

Чого св.. апостол Павло навчив Прискиллу і Акилу, вони передають Аполлосу, а він, подібно до них, не залишає ці знання тільки для себе. Мине небагато часу, як він передасть цю звістку людям в Корінті.

Життя цієї подружньої пари приносить духовні плоди. Про це свідчить те, що Аполлос стає вчителем багатьох. Аполлос, духовними наставниками якого вони були і перед яким почувають відповідальність, тепер успішно наставляє інших.

Коли апостол Павло подорожує по Малій Азії і проповідує Євангеліє, Прискилла і Акила віддають свій дім в Ефесі в розпорядження спільноти, а Аполлос допомагає християнам в Корінті.

Таким чином Добра Новина може швидко поширюватись скрізь, бо Слово впало на добрий грунт.

Невдовзі християнська спільнота в Ефесі вже не має потреби в цьому подружжі, бо сама здатна передавати Слово Боже далі.

Бог кличе їх назад, у Рим. Клавдій вже помер. І знову історія повторюється спочатку. Знову їхній дім, тепер у Римі, стає місцем, де збираються християни.

Тепер св.. апостол Павло називає їх своїми співробітниками у Христі Ісусі. Колишні учні стали здібними проповідниками, про яких серед юдеїв і язичників залишаються вдячні спогади.

Вони перебувають у Римі недовго, мабуть тому, що в часи Нерона починається нове жахливе переслідування християн. Але вони встигли і там організувати спільноту  вірних. Скрізь, куди приходили Прискилла і її чоловік, оновлювалося життя через віру в Ісуса Христа.

Потім вони вдруге вирушають до Ефеса. Легенда передає, що життя Прискили й Акили закінчилося мученицькою смертю. В історії мучеників Католицька Церква згадує їх восьмого липня.

Прискилла - видатна жінка і зразкова дружина. Вона, мабуть, багато в чому перевершувала свого чоловіка, бо історія і численні написи зберегли саме її ім'я, а не його. Дружба і спілкування з апостолом Павлом допомогли їй зайняти це почесне місце.

Можливо, вона була інтелігентніша, освіченіша чи мала більш сильний характер, ніж Акила? Чи, може, вона раніше за нього стала християнкою, а він завдяки їй прийшов до віри? Цього ми не знаємо.

Шлюб Акили і Прискилли був щасливим. Це подружжя, яке у всіх сферах життя проявляє гармонію: у вірі, в громадських і духовних інтересах, в дружбі. Слово Боже займає в їхньому житті перше місце, чи то стосується особистого життя, чи проповідування, чи готовності служити людям, чи повної відданості Богові.

Це вимагало від Прискилли великих зусиль. Вона повинна була постійно пристосовуватися до нових умов. Вона приймала участь у довгих, виснажливих подорожах і заради розповсюдження Євангелія ризикувала своїм життям. Вона працювала нарівні з чоловіками, що було винятком для її часу, і користувалася заслуженою повагою і любов'ю у них.

У подружньому житті вона не піддалася спокусі бути першою, але поводилась так, як Бог бажав, щоб жінка ставилася до чоловіка: «Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці - чоловік, а голова Христові - Бог» (1Кор. 11, 3). Її історія ще тисячоліття після її смерті відкриває жінкам таємницю повноцінного життя і шлюбу і сприяє поширенню Євангелія.

Служіння Прискилли вказує нам на мало використані можливості для поширення Євангелія: відкрити двері своєї домівки для оголошення Слова Божого.

Чи навчився цьому апостол Павло завдяки досвіду Прискилли і Акили? В усякому разі, він використовує свій дім, проповідуючи Царство Боже, коли перед ним зачинилися всі інші двері: «Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього, проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.» (Ді. 28, 30-31).

Прискилла! Важливіше за її ім'я в історії є факт, що вона впродовж століть надихає людей слідувати за Ісусом.