13. ДРУЖИНА ІОВА СКАЗАЛА БОГУ «НІ»

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

13.  ДРУЖИНА ІОВА СКАЗАЛА БОГУ «НІ»

Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести.

1Кор. 10, 13

«Був чоловік у землі Уц на ім'я Іов. Чоловік той був щирий і праведний, богобоязливий і цурався зла. І народилось у нього семеро синів і три дочки. А статку було в нього 7000 овець, 3000 верблюдів, 500 пар волів, 500 ослиць і пребагато челяді, так що чоловік той був найбагатший з усіх мешканців Сходу. Сини його звичайно сходилися собі у призначений день та бенкетували в кожного по черзі. Кликали вони й трьох сестер своїх їсти й пити з собою. І як дні гостин завершували круг свій, посилав Іов по них і наказував їм очищуватись. Другого дня вставав він рано-вранці й приносив за кожного з них всепалення, бо говорив сам до себе: «Може мої діти согрішили і лихословили Бога в своєму серці» Так чинив Іов увесь час. Та ось одного дня прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом. Прийшов і Сатана між ними. Господь спитав Сатану: «Звідкіль ти прийшов?» Відповів Сатана Господеві й мовив: «Кружляв я по землі й ходив довкола неї.» Господь сказав Сатані: «А чи звернув ти увагу на слугу мого Іова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла.» Сатана відказав Господеві й промовив: «Хіба даремно Іов боїться Бога? Хіба ти не огородив його та його дім і все його майно навколо? Ти благословив працю рук його, і стада його ширяться по країні. Та простягни лиш руку твою і діткнися всього його майна: побачиш, чи не лихословитиме тебе увічі!» Господь сказав Сатані: «Гаразд! Усе, що він має, - у твоїй руці. Тільки на нього самого не простягай руки твоєї.» І пішов Сатана геть з-перед лиця Господнього…

Устав Іов, роздер на собі одежу, обстриг волосся, упав до землі, поклонивсь і мовив: «Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне!» У всьому тому не согрішив Іов і не сказав нічого нерозважливого проти Бога.» (Іов. 1, 1-12. 20-22).

«І сталось одного дня, прибули сини Божі, щоб стати перед Господом; прийшов також і Сатана між ними, щоб стати перед Господом. Господь спитав Сатану: «Звідкіля прийшов?» Сатана відповів Господеві й мовив: «Кружляв я по землі та обійшов її навколо.» Господь сказав Сатані: «Чи звернув ти увагу на мого слугу Іова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла. Він усе ще держиться своєї досконалости, дарма що ти навів мене на нього, щоб його безвинно погубити.» Сатана відповів Господеві й мовив: «Шкуру за шкуру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу. Та простягни лиш твою руку і торкнись його костей і тіла, і побачиш, чи не лихословитиме тебе увічі.» І промовив Господь до Сатани: «Ось він у твоїй руці! Лише життя його пощади.» Вийшов Сатана геть з-перед Господа й ударив Іова лютою проказою від стіп до голови. Взяв Іов черепок, щоб ним чухатися, і сів на попелищі. І каже йому жінка його: «Іще тримаєшся твоєї досконалости? Лихослови Бога і умри!» А він до неї: «Неначе б говорила яка дурна, отаке й ти говориш. Приймали ми добро від Бога, а лиха то й не приймати?» У всьому тому не согрішив Іов своїми устами.» (Іов. 2, 1-10).

«Господь повернув Іовові його становище, бо Іов заступався за своїх друзів; Господь збільшив усе, що було в Іова, удвоє. Тоді прийшли до нього усі його брати, усі його сестри й усі його давні знайомі, і їли хліб з ним у його хаті, розважаючи його та втішаючи його в усьому тому нещасті, що на нього зіслав був Господь; кожен подарував йому дуката, кожен золоту каблучку. І благословив Господь нове становище Іова більш, ніж старе, і було у нього 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар волів і 1000 ослиць. І народилось у нього семеро синів і три дочки. Одну назвав він Голубка, другу Пахуча квітка, а третю Рожок на помаду. Не було у всій країні таких вродливих жінок, як Іовові дочки. І дав їм батько спадщину між їхніми братами. Жив Іов після цього ще 140 років і бачив своїх дітей і дітей своїх дітей аж до четвертого покоління. І вмер Іов старим, нажившися на світі.» (Іов. 42, 10-17).

«Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.» (Рим. 8, 28).

Дружина Іова живе у землі Уц, в Аравії, можливо, недалеко від Ура Халдейського – міста, де Бог покликав Авраама. Чи багато є жінок щасливіших від неї? Її чоловік дуже багатий, вона порядкує в господарстві, де багато слуг. Благословенна вона і дітьми – сім  синів і три дочки має вона. Всі вони живуть дружньо і розуміють одне одного. Усі часто збираються разом, і це зміцнює родинні зв'язки. Але найбільше благословення – це  Іов, її чоловік.

Іов любить Бога, хоча він знає про Нього тільки те, що йому розповідали інші. Однак Іову цього достатньо, щоб вірно служити Богові.

Віра Іова формує атмосферу в родині. Його життя настільки сповнене благочестя, що це помітно усім оточуючим. Вони говорять, що Іов дуже щасливий, бо благочесний. Життя дружини Іова закорінене у благочесті, у щасті її чоловіка і родини. Таке праведне життя було у них.

Однак на небі відбувається щось особливе, невідоме людям. Бог розмовляє з сатаною про Іова. Бога тішить Іов тим, що на землі є людина, яка любить Його з власної волі. Бог шукає таких людей, як Іов, бо вони відповідають тому призначенню, задля якого Він створив їх. Сатана – наклепник  на віруючих – не  погоджується з цим. Він впевнений у протилежному: „Іов має щастя, тому він благочесний". Він говорить Богу: „Позбав його благословення, тоді не буде він богобоязкий".

Бог дозволяє сатані довести звинувачення: «Гаразд! Усе, що він має, - у твоїй руці. Тільки на нього самого не простягай руки твоєї».

Сатана задоволений цим дозволом і обрушує на Іова несподівану біду. Один за одним жорстокі удари спостигають його: величезні стада загарбали вороги або вразила блискавка, слуги загинули. Але найбільша втрата – це  смерть усіх дітей Іова. Сильний буревій подув з пустелі, дім завалився на дітей, і вони загинули.

Все, що Іов придбав за довгі роки, знищене за короткий час. Один з найбагатших людей Сходу раптом став бідним і бездітним. Окрім хатньої прислуги, у нього залишилося тільки четверо прислужників.

І його дружина...

Сатана, виконавши свою руйнівну місію, не досягнув своєї мети. Хоча Іов, як справжній житель Сходу, роздер на собі одяг, але його віра залишилася непохитною.

«Нагим вийшов я з материнської утроби, - говорить він, - нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне!»

Сатана розповідає про свої руйнівні справи проти Іова. Бог нагадує про благочестя Іова, на що сатана відповідає: „Нещастя не спостигли самого Іова, а тільки його майно. Торкнись його і подивишся, що тоді залишиться від його віри".

Коли сатані ще раз дозволено вчинити з його волі - за умови не забирати життя Іова, - то він насилає на Іова муки, через які людина може збожеволіти: страшенно болючі сверблячі виразки від прокази.

Все тіло Іова від голови до ніг вкрите ранами. Медицина свідчить, що страждання таких хворих неймовірно тяжкі й майже нестерпні.

Іов сидить на згарищі і шкребе себе черепком. Потім він зазнає ще одного важкого удару. Його дружина відвертається від нього.

Дружина, яку Бог дав чоловікові для підтримки у радості й горі, яка йому тепер потрібна більше, ніж будь-коли, залишає його. Через неї сатана випробовує останній засіб - «а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди» (Прип. 19, 13)

«Іще тримаєшся твоєї досконалости? - насміхається вона. - Лихослови Бога і умри!»

Це лише декілька слів, але вони точно змальовують важку ситуацію. Жінка у такому горю бачить лише один вихід: відмовитись від віри і вчинити самогубство.

Її реакція цілком протилежна реакції її чоловіка. Яка причина того, що дві людини за однакових умов так по-різному реагують на нещастя, що впали па них? Віра Іова зносить і це випробування. Нехай його становище для нього самого непевне, але він не має сумнівів щодо Бога, Який для нього є реальністю, і від Якого він приймає як добро, так і лихо. Його життєвий дім побудований на скелі. Коли бурі безжалісно шмагають його, він стоїть, бо у нього непохитні підвалини.

Як бурі випробовують міцність кореня, так бурі скорботи і важких переживань відкривають, наскільки міцний життєвий корінь людини. Такого кореня не вистачає дружині Іова.

Іов знає про Визволителя, Якого він бачить в майбутньому, про Якого апостол Павло через століття напише, що єдиною засадою, на якій людина може будувати своє життя, є Ісус Христос: «Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос» (1Кор. 3, 11).

Коли буря пронеслася над його життям і забрала все його майно, Бог все ще залишається для Іова непохитною засадою. Його дружина не має нічого. Її горе, безперечно, велике, його важко висловити. Але вона не була б у такому відчаї, якби її життєвий дім мав такі ж міцні підвалини, як у її чоловіка. Різні реакції викликані не переживанням скорботи, а фундаментом життя. Тому вона залишає свого чоловіка в горі, у найважчий період їхнього спільного життя. Друзі принаймні ще відвідують його, хоча і не можуть бути для нього підтримкою. Про його дружину ми жодного разу не прочитали, що вона облегшила його страждання. Про неї не згадується за весь час його страждань. Вона не має дорогоцінного дару – співчувати і співпереживати, - яким Бог обдарував людину. Апостол Павло навчає не лише Колосян, але й всіх нас: «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу» (Кол. 3, 12-13).

Іов, страждаючи, молить Бога також і за своїх друзів. Боже благословення знову повертається до нього.

Як раптово він зазнав багатьох нещасть, так кардинально змінюється його життя  на краще. І народилося у нього знову семеро синів і три дочки. Господь вдвічі побільшив усе, що було в Іова. Але найбільш важливе те, що його страждання вплинули на його ставлення до Бога.

«Я чув лиш те, що говориться про тебе, але тепер на власні очі тебе виджу!» (Іов. 42, 5). Тепер Іов знає про Бога не тільки із досвіду інших. Він зустрівся з Ним особисто. І це призвело його до покори, каяття, розсудливості: «Тому смиряюся і каюсь на поросі та на попелі» (Іов. 42, 7).

Отже, страждання принесли плід. Вони відкрили глибину його ставлення до Бога, про яку Іов і не підозрював. Як і Яків (пор. Бут. 32, 28), він змагався з Богом, і Бог благословив його. Тепер його життя стало багатшим і щасливішим.

А сатана? Це випробування для нього закінчується погано, бо Іов ще більше покладається на Бога, аніж раніше. Про дружину Іова в Біблії більше нічого невідомо. Зазначено тільки, що у лихолітті випробування і в скорботі вона визнала Бога винним. Як і всі невіруючі, вона потрапила в тенета сатани. Тому вона і не зрозуміла, що Бог допустив ці нещастя не з метою страждання, а для того, щоб перевірити, який плід праведності принесе це випробування. Бог дозволяє тимчасово відібрати хитке земне щастя, щоб люди могли пізнати вічне щастя у Ньому Самому. Дорога до Нього повинна вести через школу життя.

Як жінка Старого Заповіту, вона, очевидно, йшла подвійно важким шляхом. Те, що за найскладніших обставин життя можна встояти, довів її чоловік. У Новому Заповіті Іова відносять до блаженних за його довготерпіння і стійкість. Коли вогненні стріли спокуси направлено попадають в нього, він використовує свою віру, як щит, від якого вони відлітають: «Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже» (Еф. 6, 13-17).

Страждання Іова свідчать, що жодна людина не випробовується над свою міру, але в спокусі Бог дає їй полегшення, щоб перебороти спокусу.

Іов побудував своє життя на міцній підвалині довіри до Бога. Його дружина такої твердої основи не має. Скорботи ще більше наблизили його до Бога. Про неї ми знаємо тільки те, що у критичний момент свого життя вона сказала Богу «ні». Тому вона не може бути прикладом для наслідування.