5. МАРІАМ - ЖІНКА, ЯКА ЗАЙМАЛА ВИСОКЕ СТАНОВИЩЕ І ПЕРЕОЦІНИЛА СЕБЕ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

„Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою."

(Пс. 139,23-24)

5. МАРІАМ - ЖІНКА, ЯКА ЗАЙМАЛА ВИСОКЕ СТАНОВИЩЕ І ПЕРЕОЦІНИЛА СЕБЕ

„ Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря. Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами. І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море." (Вих. 15, 19-21).

„ Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку, і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те. З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі. Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє. І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє, сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об'явивсь йому, і в сні говорив із ним. Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі. Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?” І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь. Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена. Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми. Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.” І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.” Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.” І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася». (Числ. 12, 1-15).

«Сини Ізраїля прийшли цілою громадою у Сін-пустиню першого місяця, і народ зупинився у Кадеші. Там умерла Марія, і там її поховано». (Числ. 20, 1).

«Сини ж Елі були ледащі: про Господа не дбали, ні про священичі права щодо народу: щоразу було, коли хтось приносив жертву, і м'ясо ще варилось, а вже слуга священика з трьозубою виделкою в руці приходив, і запускав її в казан чи в чавун, чи в котел, чи в горщок, і все, що ті виделки наверх витягали, священик брав для себе. Отак вони з усім Ізраїлем чинили, який туди, в Шіло, приходив. Ба навіть перш, ніж пустять жир з димом, прийде священиків слуга й тому, хто жертвує, бувало, каже: «Давай священикові м'яса на печеню! Не прийме він від тебе вареного м'яса, а лиш сире.» І коли той йому відповідав: «Перш нехай пуститься жир із димом, а тоді бери, що тобі любо», -слуга йому відповідав: «Ні, давай зараз, а не даси, то візьму силоміць!» І гріх тих молодиків був вельми тяжкий перед Господом, бо вони ставилися зневажливо до Господньої офіри.» (1Сам. 2, 12-17).

«Хоча Елі й був вельми старий, однак же чув усе, що коїли його сини всьому Ізраїлеві, і те, що жили з жінками, які служили при вході до намету зборів. Тому й говорив їм: «Чого ви коїте так, як ото я чую від усього народу - оті ваші погані вчинки? Ні, мої діти, не гарна поголоска, що я чую: ви віддаляєте народ Господній! Коли згрішить хтось проти чоловіка, то Бог заступиться за нього. А коли хтонебудь проти Господа згрішить, то хто за нього заступиться?» Та вони не слухали батьківського слова: Господь призначив смерть їм.» (1Сам. 2, 22-25).

«Одного разу прийшов до Елі чоловік Божий і сказав до нього: «Так говорить Господь: Чи ж я не об'явився родині батька твого, коли вони були в Єгипті рабами в домі фараона? І вибрав їх з усіх колін Ізраїля собі в священики, щоб приступати до мого жертовника, палити кадило, носити ефод переді мною, й дав домові батька твого всі жертви синів Ізраїля. Чому ж ти дивишся зависним оком на жертви та приноси, які я повелів був, і поважаєш твоїх синів більш від мене, годуючи їх жиром з найкращих частин усіх приносин Ізраїля, народу мого? Ось чому - слово Господа, Бога Ізраїля! Хоч я й постановив був: дім твій і дім батька твого ходитимуть перед моїм обличчям повіки, але тепер - слово Господнє: не так воно буде! Бо я шаную тих, хто мене шанують, а ті, хто мене зневажають, ні за що будуть уважатись! Настане час, коли я відітну твоє рамено й рамено дому батька твого, так що в твоїм домі не буде старого. Ти позиратимеш, як ворог, заздро на все те добро, що Господь зробить для Ізраїля, і в твоїм домі не буде старого, не буде повіки. Когось із твоїх я збережу при моїм жертовнику, щоб колоти твої очі й мучити твою душу; всі ж інші в твоїм домі від людського меча погибнуть. Ознакою ж для тебе буде те, що станеться з твоїми обома синами, з Хофні й Пінхасом: одного дня помруть обидва! І я собі настановлю священика вірного, який буде чинити за моїм серцем і за моєю волею. Я йому збудую дім сталий, і він буде ходити перед моїм помазаником завжди» (1Сам. 2, 27-35).

«І сказав Господь до Самуїла: «Гляди, я зроблю таке в Ізраїлі, що в кожного, хто те почує, обіуш буде дзвеніти. Того дня я здійсню на Елі все, що я сказав був про його родину, від початку до кінця! Ти об'явиш йому, що я скараю його дім повіки за те злодіяння, бо він знав, як його сини зневажали Бога, а не скартав їх. Тому - клянусь домові Елі! - не загладити повіки ні жертвами, ані офірами провини дому Елі» (1Сам. 3, 11-14).

«Того часу вибрались філістимляни на Ізраїля війною, й ізраїльтяни виступили на війну проти філістимлян та й отаборились при Евен-Езері; а філістимляни отаборились під Афеком. Філістимляни вишикувались у бойовий лад проти Ізраїля; бій був запеклий, розбили Ізраїля філістимляни, і з війська полягло на полі битви до чотирьох тисяч чоловік. Як же повернувся люд у табір, старші Ізраїля сказали: «Чому Господь побив нас сьогодні перед філістимлянами? Візьмім із Шіло ковчег Господнього союзу, щоб ішов посеред нас і спас нас із рук ворогів наших!» Народ послав у Шіло, й взяли вони звідти ковчег Господа Сил, що перебуває на херувимах. Обидва сини Елі, Хофні й Пінхас, супроводжали ковчег Божий. Як же прибув ковчег Господній у табір, увесь Ізраїль зняв такий великий крик, що аж земля стряслася. Коли ж почули філістимляни голосний гомін той, то спитали: «Що то за крик голосний та великий у таборі єврейськім?» І як дізнались, Що то ковчег Господній прибув у табір, злякались, бо говорили: «Бог прибув у табір!» І сказали: «Горе нам, бо так ще досі не бувало. Горе нам! Хто нас урятує з руки цього могутнього Бога, що побив єгиптян усякими карами в пустині! Кріпіться й покажіть себе мужами, філістимлянами, коли не хоче те зробитися єврейськими рабами, як вони були вашими! Будьте, отже, мужами, і до бою!» Вдарили філістимляни, і було Ізраїля розбито. І побігли кожен до свого намету. Була то вельми велика поразка, полягло Ізраїля 30 000 піхотинців. І ковчег Божий було взято, й обидва сини Елі, Хофні і Пінхас, померли. Один веніяминянин утік із бойових рядів і того ж дня прибув у Шіло. Одіж на ньому була подерта й порох на голові в нього. Як він прибув, Елі сидів на стільці біля дверей і позирав на шлях, бо серце його тремтіло за Божий ковчег. І коли прийшов той чоловік, щоб сповістити в місті про це, все місто зняло лемент. Почув Елі той лемент і спитав: «Що то за галас такий великий?» Чоловік підбіг хутенько і сповістив Елі. Елі ж було дев'ятдесят вісім років, очі в нього були нерухомі, й він не міг уже бачити. Тому чоловік сказав до Елі: «Я - той, що прибув із табору. Я втік сьогодні з поля бою.» Елі спитав: «Що ж там сталося, мій сину?» Посол у відповідь сказав: «Кинувсь навтеки Ізраїль перед філістимлянами; до того полягло вельми багато люду, та й сини твої, Хофні й Пінхас, обидва мертві, і ковчег Божий узято!» Як же згадав той про ковчег Божий, упав Елі зо стільця коло дверей навзнаки, і зломив в'язи, й умер, бо був старий і тяжкий. Сорок років правив Ізраїлем. Невістка ж його, жінка Пінхаса, була вагітна, ось-ось мала родити, і як почула вістку про те, що взято ковчег Божий, та що свекор її і муж мертві, скорчилася й породила, бо вхопили її болі. І як вона вмирала, жінки, що стояли вколо неї, сказали їй: «Не бійся, ти вродила сина.» Однак, вона не відповіла й на теє не вважала. Тільки назвала хлопця Іхаводом, хотівши тим сказати: пішла геть слава від Ізраїля, бо було захоплено Божий ковчег, а свекор і муж неживі. Вона сказала: «Відійшла від Ізраїля слава, бо взято ковчег Божий» (1Сaм. 4, 1-22).

Маріам вже з юних літ – здібна й розумна дівчина. Її мати могла бути спокійною, коли посилала її з будь-яким дорученням, навіть коли від цього залежало життя її молодшого братика. Вона зуміла домовитись з дочкою фараона, щоб її мати стала нянькою Мойсея. Завдяки цьому, для сім'ї була збережена дитина, а для народу Божого – майбутній вождь: Мойсей, посередник у Старому Заповіті і пророчий прообраз Христа (пор. Вих. 2, 1-10).

Коли Маріам виросла, то стала взірцем для інших жінок. Її характер формувався в сім'ї, для якої віра була реальністю. Її батьки мали достатньо мужності, любові й винахідливості, щоб не погодитися з наказом фараона-тирана задля збереження життя їхнього молодшого сина. Сім'я Амрама і Йохаведи - виняткова сім'я в історії Ізраїля. В цій сім'ї народилося троє великих вождів: Мойсей, Аарон і Маріам, які одночасно служили своєму народу. Таких слів, як „кар'єра чи жінка в суспільстві" Маріам ніколи не чула. І все-таки вона посідає неабияке місце в історії Ізраїля.

„ Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі. Послав я був перед тобою Мойсея, Арона та Марію.", - говорить Бог пізніше через пророка Міхея (Міх. 6, 4). Коли Мойсей вів цей непокірний народ із Єгипту в Ханаан, його підтримували його брат Аарон, Первосвященик, і його сестра Маріам, пророчиця.

Маріам – не тільки сестра Мойсея, яка йде разом з усіма до Обіцяної Землі, вона його найближчий помічник, що керує й несе відповідальність за все. Маріам – незаміжня жінка, яку Бог призначив для особливого служіння.

Маріам була, мабуть, першою жінкою-пророчицею. Словами й ділами вона провіщає про велич Бога. Все своє життя вона служила Богові і була віддана своєму народові. У Ізраїля багато жінок і матерів, але тільки одна Маріам. Бог високо підніс її. Увесь народ мав її як взірець відданому служінню Богові.

Маріам виповнилося майже сто років, коли перед здивованим народом звершилося чудо їхнього переходу через Червоне море: Бог розділив воду, а пізніше повернув її на своє місце. Ця вода принесла спасіння народу Божому і загибель його ворогам.

„Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море" - так співав Мойсей, коли це велике диво здійснилося (Вих. 15, 1).

Потім цю пісню Господу перейняли жінки. За прикладом Маріам, надалі всі великі перемоги прославлялись жінками. Маріам йде попереду, моложава, енергійна, незважаючи на вік. З тимпаном в руці вона переймає спів від Мойсея, і жінки хором оспівують хвалу Богові: „ Співайте Господеві, славно бо прославився" (Вих. 15, 21).

Маріам – природжений лідер, і жінки йдуть за нею. Цього не можна було передбачити, але у нескінченній подорожі через пустелю спів стає для жінок великою підтримкою. Коли людина співає, їй легше йти. Як часто їм доводиться підбадьорювати одна одну і нагадувати про Божу вірність! Коли непокора народу загрожує цілі їхнього далекого і важкого шляху, то вони всі співають: „Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море". Це надає їм нових сил і мужності.

Але зарозумілість Маріам і високе становище в суспільстві стали фатальними для неї.

Вона – вольова жінка, якій легко бути керівником. І все ж вона не знає, що це, водночас, є й слабкою стороною її характеру. Тільки обставини покажуть, що таїть в собі людина і якою вона є в дійсності.

Маріам невдоволена тим, що Мойсей взяв собі другу дружину-єфіоплянку (кушитянку).

Звичайно, що для неї це важко. Чому Мойсей, муж Божий, оженився на жінці, яка належить до іншого племені? Можливо, той факт, що жінка відіграє якусь роль в житті Мойсея, гнітить незаміжню Маріам? Чи засмучена вона тим, що брат обрав іноплемінницю, хоча багато єврейських жінок хотіли б бути його супутницями життя?

На ці запитання Біблія не дає відповіді. Для Маріам її молодший брат – великий пророк, і тому вона тривожиться за Мойсея і за наслідки цього шлюбу для народу Ізраїлевого. В ті часи питання про шлюб вирішувала родина. З цього погляду здається, що це - реакція досвідченої жінки. Та це не так.

Маріам досягла такого високого становища, яке тільки могла здобути жінка, покликана Богом разом з обома великими вождями – Мойсеєм  та Аароном. Але вона переоцінює себе і переступає межу: ставить себе нарівні з Мойсеєм. Через свою зарозумілість вона шкодить йому.

Власне кажучи, чи саме він являється вождем із них трьох? - питає вона себе. Чи не рівні з ним Аарон і вона? Не турбота про Мойсея чи про народ спокушують її, а ревність. З Аароном вона легко прийшла до згоди. Він поступливий і не суперечить своїй сильній сестрі. Так вони обоє наражають на небезпеку єдність і майбуття всього народу. Ще гірше, що вони намагаються порушити ясну вказівку Божу. Замість того, щоб піклуватись про спільне благо, вони думають тільки про себе, і це вирішує їхню долю: «Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; майте на увазі користь не власну, а радше інших» (Филип. 2, 3-4)

Бог дав людині можливість перш за все думати про ближніх, жити для них і жертвувати собою. Якщо людина так робить, то вона щаслива і збагачується. Але якщо вона любить тільки себе, то вона бідна і нікчемна. Тоді вона хоче тільки одержувати все, замість того, щоб давати.

Мойсей сприймає звинувачення спокійно. Цей сумирний чоловік не має потреби в захисті. Він мовчить. Але Бог допомагає йому добитися своїх прав і карає Маріам. Бог знає про все, що робиться на землі. Він негайно вживає заходів, щоб в зародку придушити бунт проти Мойсея і покарати винних.

Перелякані Аарон і Маріам постають перед Богом. Тепер вони взнають, як Бог судить це становище: Мойсей не тільки вождь, але й більший від всіх пророків.

Бог обрав Мойсея посередником між Собою і Своїм народом. Бог так високо цінує його, що говорить йому не у видіннях і снах, але явно і відверто, як говорять з другом (пор. Вих. 33, 11).

Маріам і Аарон не шанували цього мужа Божого. Коли Господь божественним авторитетом і суворістю примушує їх виправдовуватись, вони не можуть цього зробити. Тепер вони зрозуміли, що зашкодили не Мойсею, а самим собі. Їхній бунт виявив, що було в душі кожного з них і що про це думає Бог. Брат, якого вони хотіли перевищити, - це поставлений Богом вождь. Вони нічого не можуть зробити проти цього. Мойсей також являється вибраним Богом посередником, прообразом грядущого Визволителя. Відмовитись від Мойсея, значить відмовитись від Месії. От чому їхній злочин був особливо важким.

Вони з жахом побачили, що у Маріам - проказа. Бог наслав на неї цю страшну хворобу як прокляття. Через цю хворобу життя людини згасає. Вона стає ходячим трупом. Жінка, яка все життя йшла попереду свого народу, яка заохочувала інших жінок співати хвалу Господу, стає ізгоєм. Маріам, яка гучно прославляла Бога, тепер буде віддалік від табору хрипким голосом кричати: „Нечиста, нечиста", як тільки хто-небудь буде наближатися до неї. Її виженуть із табору, і вона буде до кінця свого життя самотньою.

Маріам повинна болісно відчути, який великий її гріх в очах Божих. Ганебність її вчинку можна порівняти хіба що з тим, що пережила б дитина, якби батько прилюдно плюнув їй в обличчя. Так презирливо те, що вона зробила перед Богом. Тому вона повинна була привселюдно відбути своє покарання. Кожний міг бачити, як Бог карає того, хто посягає на Його божественний порядок влади і хто занадто самовпевнений. Святий Павло, Учитель Народів, про це скаже: «Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному» (Рим. 12, 3).

Той, хто поставлений на високий щабель влади, завжди під пильним оком і громади, і Бога. Всі його вчинки, мов на долоні. Народ прискіпливо оцінює дії, слова і, навіть, міміку вождя, бо міміка виражає його наміри та його відношення до певних речей.

Швидка, активна Маріам не знає, що сказати. Аарон перший збагнув їхню провину. „Пане мій", - говорить Аарон Мойсею (не брате, а пане, тим самим визнавши Мойсея за вождя), - не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні і згрішили". Він цілком ототожнює себе з гріхом Маріам. Потім не він, як Первосвященик, просить за сестру, а Мойсей. Без слова згоди чи докору проти Божої кари Мойсей молиться за одужання сестри.

Строк її покарання скорочується до семи днів. Від наслідків її вчинку страждає не тільки вона, але й народ. Ізраїльтяни не можуть вирушити в дорогу, поки Маріам не відбуде покарання, щоби йти разом з ними.

Тепер, під час тих семи днів покарання Маріам проказою, весь народ дізнається про її ганьбу. Весь табір чекає, бо Бог наложив покарання на пророчицю. Бог і вибранців не жаліє, коли вони чинять переступ. Хіба Бог не покарав священика Ілія, за те, що мовчазно спостерігав за гріхами своїх синів, замість того, щоби привести їх до порядку. Слово Боже про це каже нам:«І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його»

Протягом цих семи днів у Маріам було багато часу для роздумів. Чи зрозуміла вона тепер, що Бог Сам обирає Своїх вождів? Що Він довіряє тому, хто готовий упокоритись і служити Йому. Цей природний моральний закон, який панує в серці людини, мав би її стримати перед зухвалістю вивищення супроти брата-пророка, адже вона, хоча і старша сестра, проте повинна виконувати Божу волю, а не дбати про самовивищення.  

В Новому Заповіті Спаситель Христос дасть норми цього закону служіння: «Знялась між ними [апостолами] й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить» (Лк. 22, 24-27).

Чи зробила вона належні висновки з цього випробування? У Біблії більше нічого не зазначено про те, чи вона в подальшому виявляла непокору Богові.

Чи зламало це її? У Біблії є тільки згадка про її смерть.

Чи втратила вона пророчий дар? Про це немає звісток. Ми тільки знаємо, що Маріам померла, не побачивши Обіцяної Землі.

Жінка на чолі народу - це виняток. Тільки Бог може дати таке благословення.

Історія Маріам - приклад для наслідування, тому що вона відповідала тому становищу, яке визначив їй Бог. Людина, яка дотримується Божих настанов, не помиляється. Але Маріам втратила відчуття присутності Божого контролю в її житті. Звичайно, це відбувалося повільно і нечутно, можливо, вона й не помітила цих змін. Якби вона своєчасно зрозуміла, що помилилась, і чесно саме себе засудила, то не було б над нею суду Божого Тоді б вона не переступила своєї межі.