6. РАХАВ – БЛУДНИЦЯ СЕРЕД ГЕРОЇНЬ ВІРИ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ

СПІЛЬНОТИ «МАТЕРІ В МОЛИТВІ»

НА ОСНОВІ ПРАЦІ ХІН КАРСЕН

«ЖІНКА. ДРУЖИНА І МАТИ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ»

6. РАХАВ – БЛУДНИЦЯ СЕРЕД ГЕРОЇНЬ ВІРИ

«Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула» (Євр. 11, 31).

«З Шіттіму послав Ісус Навин двох чоловіків потай на розглядини, наказавши їм: “Ідіть, обстежте країну, особливо ж Єрихон.” Пішли вони та й зайшли в хату блудниці, на ім'я Рахав, та й заночували там. Але цареві єрихонському було донесено: “Ось прийшли сюди цієї ночі якісь люди з ізраїльтян на розглядини краю.” І послав цар єрихонський до Рахав з наказом: “Виведи людей, що прибули до тебе та й увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли обстежити всю країну.” А молодиця, що взяла була й сховала обох чоловіків, каже: “Воно правда, що прийшли були до мене чоловіки, та звідкіль вони, мені не відомо. Але як смеркалось і мали замикатись брами, вони вийшли; не знаю, кудою подалися ці люди. Поспішіться за ними, то й наздоженете їх.” Сама ж, вивівши їх на покрівлю, сховала у льнянім бадиллі, що було складене в неї на горищі. От люди й кинулися за ними навздогін шляхом до Йордану, до броду; і зараз же, як вийшли ті, що гналися за ними, замкнено (міську) браму. Перше ніж поклалися ті спати, вийшла вона до них на горище, та й каже до них: “Я знаю, що Господь дав вам цей край, бо на нас напав страх перед вами, й усі мешканці краю помліли перед вами; чували ми про те, як Господь висушив був воду у Червонім морі перед вами, як ви виходили з Єгипту, і про те, що ви були вчинили обом царям аморійським, Сихонові та Огові, по тім боці Йордану, що ви їх вигубили. Почули ми про це, й охляло серце наше, і ні в кого нема більш духу перед вами, бо Господь, Бог ваш - Бог на небі вгорі і на землі внизу. Отож кляніться мені, прошу, Господом, що за мою добрість до вас і ви теж покажете добрість домові батька мого, вдайте мені певний знак, що зоставите живими батька мого й матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх тих, що їм належать, і вирятуєте життя наше від смерти.” І відказали їй чоловіки: “Душі наші позакладаємо за вас, якщо ви не розголосите цієї нашої справи; а коли Господь дасть нам цю землю, ми виявимо до тебе добрість і вірність.” Тоді вона спустила їх через вікно мотузком додолу, бо хата її була при самім мурі. І сказала їм: “Ідіть у гори, щоб не надибала вас погоня, й переховайтесь там три дні, поки не повернеться погоня назад, а тоді підете собі вашою дорогою.” Відказали їй чоловіки: “Ми хочемо виконати клятву, якою ти змусила нас поклястись. Ось як ми увійдемо в землю, ти прив'яжеш до вікна, через яке спустила нас долів, оту червоноткану мотузку й збереш до себе в хату твого батька і твою матір, і твоїх братів, і всю родину твого батька. Хто ж вийде за двері твоєї хати на вулицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усіх же тих, що будуть із тобою в хаті - кров їх на нашій голові, якби хто до них приторкнувся. Коли ж ти розголосиш про цю нашу справу, ми будемо вільні від клятви, якою ти нас примусила поклястись.” Вона їм каже: “Гаразд, нехай буде по вашому.” І відпустила їх, і як вони пішли, прив'язала червону мотузку до вікна. Пішли ті і, прибувши в гори, просиділи там три дні, аж поки не повернулася погоня, що їх шукала скрізь по дорозі, але не найшла. Тоді оті два чоловіки, спустившися з гір, повернулися назад, перейшли (через Йордан), прийшли до Ісуса Навина і розповіли йому все, що їх спіткало. І сказали вони Ісусові: “Господь віддав нам у руки всю землю, а всі її мешканці отетеріли перед нами.” (Іс.Нав. 2, 1-24).

«Обом же розглядачам краю звелів Ісус: “Ідіть у хату до блудниці й, як заприсяглися ви їй, виведіть звідти жінку з усім, що їй належить.” Увійшли ті молоді розглядачі й вивели Рахав з батьком її та матір'ю, з її братами й з усім, що їй належало, та й усю її рідню вивели вони й лишили поза ізраїльським табором. Місто ж і все, що було в ньому, спалили; тільки срібло та золото та мідний і залізний посуд віддали в скарбницю Господнього дому. А Рахав блудницю, родину її батька і все, що було в неї, зоставив Ісус живими, і пробуває вона серед Ізраїля й досі, бо переховала вона вивідувачів, що був послав Ісус розстежити Єрихон» (І.Нав. 6, 22-25).

Біблія - правдива і відверта книга, яка називає речі своїми іменами. В Біблії сказано, що Рахав - блудниця, жінка, яка продавала своє тіло за гроші.

Цей прикрий факт часто хотіли затушувати тим, що вона була господинею заїзду. Мабуть, це так. Але все ж таки факт залишається фактом: вона була легковажною жінкою. Власниками готелів в той час були жінки.

„Екстра-сервіс", який вони пропонували, мабуть, зараховувався у вартість нічлігу. В рахунку того часу з докладним переліком деталей, хоча і проставлена сума вартості за обід і за жінку, але немає окремої суми за постіль. Це, мабуть, входило в ціну за жінку.

Єрихон - маленьке місто. Можливо, нічліг у Рахав був єдиним, де могли заночувати чужі люди. Тому саме до неї прийшли спостерігачі, розвідники Ісуса Навина. Чи здогадувалась Рахав, що чужинці виявляться порядними ізраїльтянами без хтивих намірів? Цього ми не знаємо. Але єрихонського царя повідомили, що в місті знаходяться ізраїльські розвідники, і він вимагає їх негайно видати.

Тимчасом Рахав, мабуть, зрозуміла дійсні плани своїх гостей. Тому вона сховала їх на даху в снопах льону, що були там складені. Місто було невелике, обнесене стіною, і жителі маленьких будівель у вузьких вулицях мали дуже мало вільного місця. Відкрита плоска конструкція покрівлі не була придатним місцем, щоб переховувати там людей. Кожний міг вже здалеку побачити, що там діється.

У Рахав будинок зовсім інший. Він знаходиться у подвійному міському мурі і тому вищий від інших будівель. Ніхто не може побачити, що там відбувається. Розвідники поки що в безпеці, хоча і не надовго.

Рахав хитро вводить в оману посланців царя. В той час, коли вони шукають шпигунів за межами міста, вона розмовляє з ізраїльтянами на даху свого будинку.

«Я знаю, що Господь дав вам цей край, - говорить вона, - і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цієї землі умлівають зі страху перед вами. Бо ми чули, що сталося сорок років тому, коли ізраїльтяни вийшли з Єгипту. Як Господь висушив воду Червоного моря перед вами, і народ суходолом перейшов на протилежний берег. Ми також знаємо, що трапилось тут поблизу, на другому березі Йордану. Як обидва аморейські царі не дозволили вам мирно пройти через їхні землі і як тяжко вони за це заплатили...»

Рахав дуже добре знає, що Господь зробив для Свого народу. «І зомліло серце наше, - говорить вона, - і не стало вже духу в людині зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, - Він Бог на небесах й на землі». Вона - мудра і розумна жінка, бо чинить згідно зі своїм життєвим досвідом. Тому вона обмірковує свій план і сміливо його пропонує.

«За послугу - віддяка. Якщо я порятую ваше життя, то чи згодні ви помилувати мене і мою сім'ю?»

Звичайно, Рахав піклується про власну безпеку, але разом з тим, вона вірить в Бога Ізраїлевого, що Він допоможе Своєму народові і дасть йому цю землю. Рахав вірить, що Бог не залишить для її народу ні найменшої можливості, щоб не допустити ізраїльтян в місто. Отже, вона чинить у згоді зі своєю вірою.

«Вдайте мені певний знак, - просить вона, - що зоставите живими батька мого й матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх тих, що їм належать, і вирятуєте життя наше від смерти». Червоний мотузок, прив'язаний до її вікна, повинен стати умовним знаком.

Деякі тлумачі Біблії вважають, що червоний мотузок на вікні свідчив про ганебну професію Рахав. Тому цей знак не міг викликати підозри. Ніхто не завбачив би в цьому шпигунства. Можливо, що й так. Але, в усякому разі, це означало, що між ними була домовленість.

Рахав довго не забарилась. Як тільки спостерігачі залишили її оселю, вона відразу пов'язує коло вікна червоний мотузок. Вона хоче бути впевненою, що її будинок впізнають, бо на ньому є знак.

В очах Божих добре, коли люди – навіть  невіруючі – ставляться  до всього серйозно. Пізніше ми довідаємося про це із притчі Ісуса, яка стосувалася Його учнів: «Діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла» (Лк. 16, 8).

Через тиждень Бог повторює чудо Червоного моря. Знову вода розходиться, і ізраїльтяни по сухому руслі переходять Йордан, хоча на той час була велика повінь, і вода вкрила береги. У випадку, якщо будинок Рахав був у східній частині муру, вона могла бути свідком цього чуда. Адже це відбувалося безпосередньо навпроти міста Єрихона, яке розташоване на рівнині і звідти зручно спостерігати за водами ріки Йордан.

Через декілька днів вона бачить натовп ізраїльтян, які в мовчазній процесії обходять місто. Брама щільно зачинена. Жоден ізраїльтянин не може увійти в місто, жоден ханаанянин – вийти.

Час від часу вона перевіряє, чи помітно червону мотузку на вікні. Адже від цього буде залежати її життя. Так минає шість днів.

Потім настає сьомий день. Мовчки, з поважними обличчями, ізраїльтяни знову обходять місто. Ще раз... і ще раз... і ще...

Напруження в місті і поза мурами міста зростає. Мешканці міста очікують прийдешнє з острахом і тремтінням. Тільки в одному домі сподіваються на краще. Бо тут уклали союз з народом Божим. Коли ізраїльтяни всьоме обходили місто, і сім священиків засурмили в сурми, весь народ за наказом Ісуса Навина закричав...

«І закричав народ, і засурмили. А як почув народ звук трубний, ще дужче закричав, і впали мури міста на землю, й народ запопався дертися в місто, кожен прямо перед собою, й захопили місто. І знищили вони вістрям меча, як анатему, все, що було в місті, чоловіків і жінок, і молодих і старих, волів, овець і ослів» (Іс.Нав. 6, 20-21).

Сталося неймовірне. Земля затряслася. Мури, що стояли віки, впали - і раптом відкрилося все місто.

„Вірою впали мури Єрихонські", - написано в Посланні до Євреїв. Але через цю віру частина муру не впала. Фундамент будинку Рахав стояв міцно: «Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула»  (Євр. 11, 30-31). Обидві сторони дотримали свого слова. Рахав зробила те, що від неї чекали, і Бог винагородив її за віру.

Віра Рахав у Божу перемогу така сильна, що вона змогла переконати всю родину переселитися до неї. Ніхто з них не загинув. Рахав зробила те, що не зумів цар, а саме – своєчасно розпізнала небезпеку і все зробила для порятунку свого життя.

Рахав не належить до позитивних героїнь, вона була зганьблена й грішна. Та ці недоліки перевершує її віра. Це відзначав святий апостол Яків, який писав про неї: «Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом?» (Як. 2, 25).

Якщо віра не піддана випробуванню, то вона мертва і нічого не варта. Віра реалізується в конкретних справах.

Святий апостол Павло навчає: «Щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій» (1Кор. 2, 5). Таким почуттям сповнена і Рахав. Бог очищає її спотворений образ і надає їй місце поруч з героями віри, а саме - з образом Сарри. Адже Автор Послання до Євреїв проголошує зразкову віру лише двох жінок, і тільки ці дві жінки серед всіх чоловіків названі за власним ім'ям (пор. Євр. 11).

Рахав, як і Сарра, героїня віри? Так, тому що в Бога немає нічого неможливого і в Нього немає упередженості. Він виправдовує грішників.

Цим історія Рахави не закінчується, а тільки починається. Після того, як вона знайшла своє призначення, а саме Бога, Рахав може почати нове життя. Більше ніхто не згадає про її старе ремесло. Вона стає зразковою господинею. Після того, як її - поганку, прийняли до ізраїльської спільноти, Рахав виходить заміж за ізраїльтянина Салмона і стає матір'ю. Якщо ми будемо цінувати її за те, що вона виростила гарного й доброчесного сина, Вооза (чоловік Рути), то її життя дійсно виправдалося.

Рута стає прабабусею царя Давида, і цим вона увійшла в родовід Ісуса Христа.

Через віру...

Чи не відкриваються тут приголомшливі перспективи?